Йосип Браз – живописець, гравер-офортист, літограф із Одеси. Мистецтвознавці вважають художника одним із найкращих портретистів свого часу. Браз у своїх роботах майстерно поєднав реалізм із елементами імпресіонізму й модерну. Проте він на його долю випали не лише визнання, успіх, слава, а й безпідставний арешт, конфіскація мистецьких надбань, заслання на Соловки. А також роки проведені далеко від родини, смерті дітей і коханої дружини, яку він пережив усього на рік.

Йосип Браз народився в Одесі 1873 року. Ще змалку тягнувся до малювання, а тому по закінченню гімназії вступив до Одеської художньої школи. Наставником шістнадцятирічного юнака став відомий український художник Кирило Костянтинович Костанді. Отримавши базові знання, Браз подався до Мюнхена. Спочатку вчився в школі видатного угорського живописця Симона Голлоші, пізніше студіював у Мюнхенській академії мистецтв. Далі був Париж, Амстердам. Йосип намагався ввібрати в себе всі тонкощі европейського мистецтва. Саме там під впливом новаторських течій Браз кардинально змінив свою малярську техніку. Спростив композицію, але додав виразну колірну гаму. Найяскравіше ця техніка проявлялася в натюрмортах і пейзажах.

Зрештою він повернувся до Російської імперії та вступив до Петербурзької Академії мистецтв у клас Іллі Рєпіна. У Йосипа до того часу зібралося чимало картин, тому він брав участь у різноманітних виставках. Мистецтвознавці вважають, що вже тоді роботи майстра вирізнялися зрілістю і мали евпропейський відтінок.

1897 року Браз отримав звання художника. Але це звання йому присудили не спеціальну конкурсну картину. Як це було заведено в академії, а за серію портретів. Він написав портрети художників Кардовського та Мартинової. Ці роботи викупив для своєї галереї Павло Третьяков. Пізніше колекціонер замовив ще кілька полотен. Одним із них стало зображення Чехова. Критики оцінили старання художника досить суперечливо, проте це єдиний прижиттєвий закінчений портрет письменника.

Браз разом із іншими молодими художниками ввійшов до об’єднання “Світ мистецтв”. Під впливом цієї спілки художник звернувся до графіки, займався літографією й офортом, також писав портрети та пейзажі. Чималою популярністю користувалися вишукані жіночі портрети, написані ним інтер’єри, які вирізнялися вільною та елегантною манерою живопису. Портретний живопис Осипа свого часу з величезним успіхом експонувалися в Парижі, Відні та Римі.

Окрім того, Браз був завзятим колекціонером. Ще з юності його вабило мистецтво нідерландських митців XVII століття, а також бронзові роботи майстрів епохи Відродження. До 1920 років він зібрав чималу колекцію.

Буремні події 1917 року торкнулися й Браза. Хоча спочатку все складалося почасти непогано. Він влаштувався в Ермітаж реставратором і завідувачем відділу голландського живопису. Але це тривало не довго. Уже в 1924 році Йосип потрапив за ґрати. Його звинуватили в тому, що він буцімто, скуповує художні твори й відправляє за кордон. До цього додалися безпідставні звинувачення в шпигунстві. Під час обшуку помешкання вилучили всю колекцію його зібрань. Це стало ще одним підтвердженням на користь обвинувачення. За це художник отримав три роки заслання на Соловках, а його мистецькі зібрання націоналізували.

Завдяки клопотанням українського художника Максиміліана Волошина, за два роки Йосипа достроково звільнили, проте заборонили мешкати у великих містах і відправили в Новгород. Там художник займався реставрацією, писав пейзажі. Водночас постійно писав листи, в яких просив дозволу покинути Росію. Але на них не відповідали.

Цей арешт зіграв трагічну долю із родиною Браза. Коли художника заґратували, його дружина Лола, боячись подальшого переслідування, забрала двох синів і подалася до Німеччини. Уже тоді один із синів через часті застуди та погане харчування захворів на туберкульоз. Його стан швидко погіршувався, навіть закордонні лікарі розводили руками, дитину вже було не врятувати. Згодом сухоти вклали в могилу й іншого сина. Осип, який нарешті отримав дозвіл виїхати з Росії, встиг приїхати за кілька днів до його кончини.

Згорьовані батьки перебралися до Парижа. Там їхній матеріяльний стан покращився. Йосип став успішним антикваром, і знову зібрав чималу колекцію творів мистецтва. Але смерть переслідувала родину. У 1935-му дружина Лола також померла від туберкульозу. За рік по її смерті відійшов у засвіти й сам Осип Браз. Похований у Шантії (Франція).

Нині роботи художника зберігаються в музеях Одеси, Дніпра, приватних колекціях та в державних музеях РФ.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram