Якщо Ви опинитеся сьогодні у братерській Польщі та ще й на центральному варшавському залізничному вокзалі, то відразу зрозумієте чому із таким поспіхом Варшава прийняла цей кумедний закон супроти “бандерівській ідеології”.

Втім, ні… не так. Дива дивнії з вами почнуть відбуватися ще у потязі. Перше, що вражає, так це контингент пасажирів і пасажирок.. Замість колишніх статечних чоловіків та жінок, від яких тхнуло дорогими парфумами, сьогодні це молоді пацани та  пацанки, чоловіки та баби, які не вміють користуватися вакуумними сортирами! Уявляєте собі? Кидають папір прямо туди, на своє… Прийшлося майже добу їхати без санвузла та води. Річ нечувана 15 років тому у потязі “Київ-Варшава”. Останній раз таке було зі мною ще в СССР у потязі “Алма-Ата – Київ”…

Безтурботно розмовляючи з чарівною молодою феєю за польську медицину я раптово пригадую собі, що у клопотах на виїзд забув придбати страховку… О жах! Мене вже якось зсаджували за це з потягу у візову епоху. Старість не радість. Все забувається і тому все повторюється знову і знов. Біжу до провідника. Наче колись, пам’ятаю,  страховку продавали прямо у вагонах всім бажаючим за 50 гривень! Уявляєте, через власну неуважність та забудькуватість, через 50 гривень зривається моє відрядження. Провідник заспокоює. Поляки ніяких документів не перевіряють, нічого не питають та й на паспорт, якщо він біометричний, дивляться в пів-ока.

Заляканий 112 каналом та іншими подібними “українськими” ЗМІ, що до труднощів із подоланням кордонів за “безвізу”, продовжую свій шлях. Добре дівчина попалася ласкава. Заспокоїла…

Але на все приходить час розплати. І ось переді мною польські митники і прикордонник. Митники говорять якісь незрозумілі слова але побачивши мій паспорт  самі собі відповідають – “нема”… Прикордонник взявши паспорт до рук, не питаючи ні слова прямо біля мене ставить печатку і йде до сусіднього купе. Я не можу повірити своєму щастю! Він не те що не питав мене ні за які гроші, квитки на зворотню дорогу,  броню у готелі, але головне – він ні слова не спитав мене про СТРАХОВКУ!

Лежу і радію своєму щастю! І тут чую якісь крики та жіночий вереск. Прислуховуюсь. У чоловіка дами із сусіднього купе національна віза, паспорт старого зразка. Даму  починають шманати на наявність у неї наркотичних речовин… Да-с.

І от Варшава. Прощаюся зі своєю чарівною попутницею, попередньо обмінявшись телефонами. Все ж таки усю ніч провели вдвох у одному купе. Виходжу з нею на перон і перше, що я бачу … рекламу про те як можна безкоштовно додзвонитися в Україну до батьків! І це ще не все… Реклама подана – українською мовою. Таке і у Києві нечасто побачиш.

Далі більше. Центр Варшави навколо вокзалу просто запруджений якимись чоловіками та молодими людьми, що розмовляють між собою… українською мовою! Ба, навіть російською!! До тебе підходить дівчина зі скринькою, одна в одне з такою ж із якою у київському метро у вас просять на нещасних дітей, кішечок та собачок. Той же разводняк, але вже ламаною польською мовою.
– I dоnt understand!
– Do you speak English? Питає дівчина  із  житомирським акцентом…
– Ви з України?
– Да, іс Харькава…

Боже ж ти мій, що робиться, що робиться… центр Варшави просто завалений горами  недопалків… усюди бруд… усюди сновигають якісь дядьки з торбами… назустріч  демонстрація анархістів! Я в Україні на варшавському вокзалі! Який мільйон трудових мігрантів?! Та ви шо…

Машин на вулицях Варшави майже немає. А як по київським міркам, то немає взагалі. Автобуси ходять за розкладом зі крейсерською швидкістю понад 100 кілометрів на годину. Повторюю, ходять за реально існуючим розкладом! Дороги такі, що опустивши очі додолу здається що ти знаходишся – ні, не  в Берліні, у Мюнхені. Я розумію, що  дороги тут зроблені на німецькі гроші… Але ж їх не розікрали! І це вражає!

Коли ти знаходишся у Німеччині, то розумієш, що німці люди дуже бідні. Середня  зарплата в них лише у 20 разів вища ніж у нас, а відпустка удвічі більша… та й  робочий тиждень триває три з половиною дні! Тому вони із усіх сил намагаються накопити останнє євро на відпустку і економлять на бензині, їздячи на велосипедах. Але ж в Німеччині ніхто навіть і не подумає залишити машину на велосипедній доріжці! На штрафи прийдеться побиратися не один рік! Ще й треба буде побігати встигнути їх заплатити… бо повторюю, банки у Німеччині теж працюють лише три з половиною дні  на тиждень…

А от у Польщі наче вдома! Легковушки завмерли на велосипедних доріжках, які тут, на відміну від Києва, таки є. 15 років назад по цьому параметру Варшава нічим не відрізнялася від нашої столиці. За якістю доріг теж…

І всюди українці, українці, українці, які не встидаючись балакають по-нашому. Всюди – на вулицях, в метро, в автобусах, супермаркетах, в готелях… всюди робочі руки   українські, молодь на вулицях українська, на центральних площах Варшави лунають українські пісні!

А поляки покинули Варшаву та поїхали шукати кращої долі на Захід. У Берліні  проводиться футбольна першість серед команд гравців польського походження. Я дивився в готелі по телевізору фінальну гру цього берлінського чемпіонату. Переможці розповідали, як вони люблять Польщу і присвячують їй свою перемогу…

І про телебачення. Було таке враження, що переглядаєш УТ-1 часів розвиненого соціалізму. Ніяких подій поза Польщею. Тільки позитивні новини. Негатив лише  екологічний, зелений. І пропаганда, пропаганда, пропаганда польської виключності, вищості, пріоритетності. Польща понад усе, її історія головна цінність для поляка. Головна світова подія ХХ сторіччя – відновлення у листопаді 1918 року незалежності  Польщі!

Безумовно присутня і боротьба з корупцією. Це сьогодні головний тренд в Європі. Ну як же без неї? Але все це в ключі, може пам’ятаєте – “єслі  гдє-та, коє-кто у нас парой  чєсна жіть нє можєт”? Ось коли розумієш, що справжня свобода слова, преси та людини саме в Україні! Переглядаючи польський інформаційний канал, а він там один, який безперервно хвалив правлячу партію, правда не дуже й ганячи опозиційну, згадував “Інтер”, 112-тий, News One, які  під час війни, мовою стратегічного  супротивника, з яким Україна веде війну не на життя, а на смерть, ведуть безперервну, люту пропаганду проти країни, армії, уряду, Президента… От де істинна СВОБОДА! Подивимося, до чого вона нас приведе…

PS. До речі, оце зараз слухаю, після матчу Реал-Ліверпуль, коментарі “політологів” на 112-му з приводу цієї події. Здавалось би, ну як тут ще можна вкусити українців, владу, Україну? Виявляється, британці так “погано” відпочивали у Києві, так засмітили його під час своєї гулянки тому, що… вони сприймають Україну(!?) як смітник, а влада не вжила проти цього необхідних заходів! І сміх, і гріх! Яких саме заходів проти британців мала вжити наша влада!?

Зрозуміло, що ця зарозуміла дамочка-“політолог” із 112-го ніколи не була у Європі, не  бачила й не знає, що таке справжня гулянка по-європейські та не чула про  англійських вболівальників. Дикунка з чудовим манікюром. Вона нічого не чула за пепелац та гравицапу!

Ну нічого, завдяки безвізу вона ще матиме нагоду підвищити в майбутньому свій освітній та європейській  досвід. Так і хочеться після таких звинувачень та “наїздів” похвалити нашу владу, що нарешті отримала його, у тому числі і для таких от “знавців”.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Інформаційний фронт, знання – це важливо. Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]