20 (30) березня 1639 року народився Іван Мазепа. Постать Гетьмана ймовірно ще довго буде залишатись контраверсійною в української історії. Адже для старшого покоління він міцно асоціюється з пушкінськими рядками про «гетмана-злодея», молодь же, в кращому випадку, щось про нього чула, як про діяча української держави, котрий чимось не догодив росіянам.
Це не дивно – протягом останніх десятиліть ставлення до Івана Степановича Мазепи в українській історіографії змінилось від різко негативного до ледь не шанобливо-молитовного. Що ж, історія – не точна наука. Але людині на те й дано розум, аби вона сама аналізувала, думала і визначала своє ставлення до світу загалом та історичних постатей зокрема.
Для мене особисто Іван Мазепа – людина, котра зробила відчайдушну спробу вирватись зі смертельних обіймів «старшого брата». Спроба, котра була приречена. І Мазепа це розумів. Але зважився. Зважився, бо не міг інакше. Зважився, бо знав – за волю інколи треба вмирати.
Постать гетьмана – багатогранна, історики досі відкривають все нові й нові риси в його образі. Кожен бачить його по-своєму. Мені ж з курсу історії найбільше запало у пам’ять дві речі – спроба виростити українську аристократію та фундація церков.
Мазепа був одним з найбагатших людей свого часу. Олігархом, сказали б зараз. У його руках були зосереджено колосальну земельну власність – найцінніший ресурс того часу. Крім того, як керівник держави, гетьман мав можливість розпоряджатись вільними та спірними землями. На відміну від нинішніх наших керманичів, Мазепа не зосереджував всі ці землі у своїх руках. Прагнучи створити собі опору серед козацької старшини, Мазепа щедрою рукою наділяв своїх соратників землями та маєтностями. Це було не що інше, як спроба виростити українську аристократію, котра повинна була стати його опорою в боротьбі за Українську державу.
Варто додати, що гетьман при цьому не нехтував інтересами простих козаків і селян, розуміючи, що дрібних землевласників потрібно захищати від посягань великих, аби уникнути суспільного конфлікту. За Мазепи призупинився процес закріпачення, наприклад.
Завдяки зусиллям Мазепи потужний поштовх до розвитку отримала українська економіка, що теж сприяло становленню української аристократії. Проте саме люди, на котрих сподівався опертись гетьман, люди, котрі завдяки йому надбали величезних статків і стали родовитими шляхтичами, зреклись Мазепи та не підтримали його, за поодиноким виключенням, при спробі вирвати Україну з-під російського протекторату. Бо аристократами вони так і не стали. Багатства, котрі вони отримали з рук Мазепи, зіграли з останнім злий жарт – новітнє панство служило вже не Україні, а своїм помістям… І їм було байдуже до того, хто керуватиме державою – аби вони керували своїми маєтками.
Що стосується фундації церков та меценатства – то, знову ж, інакше, як колосальним, вклад Мазепи у цю справу назвати не можу. Ревний покровитель православ’я, Мазепа надав кошти на будівництво в усій Гетьманщині низки церков, споруджених у стилі українського бароко. Заходами Івана Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії (у цей час відомої як “Могило-Мазепинська”). Власне, саме у добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України.
Загалом, за даними дослідників, Іван Мазепа побудував власним коштом 26 церков. На кошти Івана Мазепи проводиться ремонт Софійського собору, реставрація Михайлівського золотоверхого монастиря, Успенського собору та Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври, відновлюються Кирилівська церква в Києві і Борисоглібський собор у Чернігові. Коштом гетьмана будуються нові монументальні храми, деякі з них збереглися й до нашого часу. До них відносяться церква Всіх Святих на Економічній брамі Печерського монастиря, Миколаївський військовий собор, Богоявленський собор у Братському монастирі. За зразком цих церков на кошти гетьмана зводяться Вознесенський собор в Переяславі-Хмельницькому, будуються церкви в Батурині, які згодом були знищені Меншиковим.
Церковне будівництво гетьман Мазепа не обмежує Києвом. На його кошти будуються нові церкви в Глухові, Лубнах, Густині, Дігтярях, а також на території Московської держави (Рильськ, Іванівське (теперішня Курська область).
День народження гетьмана Мазепи вартує особливої уваги. Бо, як би не було, а Іван Мазепа назавжди вписав своє ім’я в нашу історію. Хоча б своєю спробою здобути Українську державу.
Фото: Погруддя Мазепі у селі Мазепинці/Українська Вікіпедія
Шухевич і Бандера – “негероїчні” Герої України
Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]
