Днями міський голова Києва Віталій Кличко написав листа прем’єр-міністру Денисові Шмигалю з проханням натиснути на Міністерство культури й інформаційної політики України з тим, щоб воно затвердило проєкт Історико-архітектурного опорного плану Києва. Чому це важливо? Затягування гальмує ухвалення ланцюжка важливих для Києва містобудівних документів, а столиця втомилася від хаосу.

Поки тривають безглузді ворожіння, чи справді зноситимуть хрущовки, щоб замість них будувати висотки (чому ці розмови в найближчій перспективі не мають під собою жодних підстав, я писав у статті “Брехня і правда про відселення мешканців і знесення хрущовок” від 20 грудня 2019 року) – у Києві успішно ростуть висотки там, де бачити їх хотілося б найменше.

Майже п’ять років тому я створив петицію на сайті Київської міської державної адміністрації. Вона називалася “Заборонити розміщення будинків підвищеної поверховості та висотних будинків у історичному центрі Києва”. Ось її текст:

“У Києві все менше цілісних фрагментів історичної забудови, які формують характер міського середовища. Слід встановити жорсткі обмеження для будівництва в історичному центрі Києва. Заборонити розміщення будинків підвищеної поверховості та висотних будинків. Встановити чіткі регламенти забудови для кожного кварталу – виключно з урахуванням характеру і висотності існуючої забудови”.

У відведений час на сайті міської держадміністрації не вистачило не так і багато голосів до 10 тисяч, необхідних для того, щоб петицію розглядали в Київраді.

Хоча на той час деякі документи, які мали навести лад у висотній забудові, уже тривалий час розроблялися. Інститут пам’яткоохоронних досліджень (зараз Український державний інститут історико-культурної спадщини) при Мінкульті розробляв, як розділ нового Генерального плану міста Києва, історико-архітектурний опорний план (ІАОП). (Задумайтеся – розробляв з 2009 року! А водночас у ручному режимі досі надаються дозволи на зведення численних висоток у середмісті).

В ІАОП визначаються історичні ареали з повним нанесенням всіх будівель і споруд відповідної епохи будівництва, жорсткими режимами використання територій, регламентації будівельного поведінки. Режимами забороняється будівництво висотних, а також підвищеної поверховості будівель і споруд в історичній забудові тощо.

Минуло майже п’ять років, проєкт історико-архітектурного опорного плану Києва, який, виходить, цілком задовольняє мою петицію, готовий. Ще два роки тому це був дуже жорсткий проєкт: історичні ареали покривали більшу частину історичного центру міста від Подолу до вулиці Жилянської, від площі Перемоги до площі Слави.

Унаслідок численних переробок його дещо пом’якшили, але все одно цей проєкт – краще, ніж нічого. Адже в складі чинного (і то лише формально) Генплану Києва хоч і міститься історико-архітектурний опорний план, але сам Мінкульт його не визнає, оскільки свого часу він не проходив обов’язкову процедуру затвердження цим міністерством.

Але й свій власний новий проєкт ІАОП Мінкульт не поспішає затверджувати, воліючи чимдовше займатися обґрунтовуванням усіх висотних новобудов у столиці. Може, Денис Шмигаль справді підштовхне?

А загалом потрібні дії в такій послідовності:

  • затвердження Міністерством культури та інформаційної політики України історико-архітектурного опорного плану, затвердження меж і режимів охоронних зон пам’яток архітектури й історичних ареалів – усе це розробив Український державний інститут культурної спадщини, що перебуває в підпорядкуванні Мінкульту;
  • затвердження Київрадою Генплану міста Києва й далі на його основі – Зонінгу (Плану зонування території), де будуть чітко встановлені регламенти та допустимі параметри нового будівництва й реконструкції, зокрема висотність і щільність у кожному кварталі з урахуванням його історичних параметрів;
  • і, нарешті, постійний моніторинг і контроль за дотриманням цих правил.

До речі, найдієвішим документом для міста, з урахуванням європейського досвіду, є Зонінг. Проєкт Зонінгу центральної планувальної зони Києва, де зосереджена найбільша кількість пам’яток культурної спадщини, Інститут Генерального плану міста Києва розробив, забігаючи наперед, ще наприкінці 2015 року, тобто теж мало не п’ять років тому. Майже пів року, а не місяць, як вимагає законодавство, тривали громадські слухання цього проєкту. Але, як виявилося, все даремно: проєкт ІАОП у процесі численних переробок зазнав значних змін, тому роботи відкладено доти, доки Мінкульт нарешті затвердить свій же опорний план.

Тим часом склався ланцюжок: немає історико-архітектурного опорного плану – немає Генплану – немає зонінгу. Будівельні скандали – невід’ємна частина столичного життя.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram