Одна з найдревніших професій змушує поводитися відповідно. Так думала дівчина, яка в чергове лікувалася від нежитю після чергових гастролей. Просто було холодно, а Катя кожного разу роздягалася, лишаючи на собі тоненькі мереживні трусики. І не важливо, яка це пора року, не має значення, чи вже включили опалення – знімай одяг і все тут.

Це була її перша антреприза. Раніше у таких роботах брати участі не доводилося, хоча не можна сказати, що вона могла похвалитися великою палітрою своїх ролей. Вона взагалі випала з професії ще до того, як там опинилася. Та чи це можливо? Чи можливо перестати бути в професії, у якій ти по суті і не був?

Після закінчення театрального вишу дівчина була поламана вся. Специфіка цих вузів завжди передбачає ламання психіки, а вже за її відновлення відповідальності не несе ніхто. І тут, як у гонках – або ти, або тебе. Так було і з нею. Хоч і вступила до вишу однією із перших, проте усі чотири роки доводилося мучитись, лишаючись на задньому тлі будь-якої групової роботи. Правду кажуть, що одне з найбільших катувань для людини – це ігнорування. Так було і з Катею. Художній керівник її не те, що не помічав, він її просто вважав за ніщо. І як з такою позицією авторитетного в Україні актора могла боротися ще не до кінця сформована психіка? Та ніяк не могла. Треба було просто терпіти і вірити, що її зірка ще над нею засяє.

Читайте також: Навчитись прощати

“До біса все – бери і роби, до біса все – бери і роби, бери і роби”, – постійно подумки повторювала відомі слова своєї улюбленої актриси Меріл Стріп. Вони її витягували з різних ситуацій. Особливо допомагали тоді, коли руки вже опускались і не вірилося, що мрія може здійснитись. “І таки здійснилася!”, – щасливо вигукувала дівчина, розглядаючи омріяний диплом магістра. Тільки що ж тепер робити далі? Подібне питання, рано чи пізно стає чи не перед кожним другим, а може і першим учорашнім студентом. Адже ще вчора ти навчався, мріяв і уявляв себе володарем світу, а сьогодні – ти просто черговий безробітний та ще й без жодного досвіду роботи! “Та де ж йому взятися, тому досвіду, якщо весь час я витрачала на навчання? Куди йти? Що робити?”, – терзали сумніви бідну Катю і вона вирішила, що це буде Франція.

Так співпало, що ще півроку тому її родина розділилась. Після смерті тата, мама вирішила змінити країну проживання і переїхала до Франції, де вже більше десяти років жив її брат. Тож, дівчина сміливо взяла білет в один бік і поїхала шукати своє загублене в університеті “я”.

У Францію вона закохалася з першого погляду. Ці витончені вулички нагадували дивовижну казкову країну в якій вона – принцеса, і це її єдина, головна роль. Часто уявляла себе на червоній доріжці в Каннах, або на сцені неймовірного оперного театру, який вона любила понад усе. Вона нерідко дивувалась і з того, чому її так тягне саме в оперу, адже у професійному плані амбіцій таких не мала – голос середнього рівня, як для актриси драми – взагалі чудовий. З часом вона усвідомила, що опера – це храм для артиста, адже там актори ведуть прямий діалог із Богом. Саме тому театр опери і балету – це мистецтво космічного ґатунку. І Катя перетворилася на губку, яка вбирає в себе усе, правда тепер вона вже фільтрувала і відбирала тільки прекрасне. “Французькі актори такі прості, вони зовсім не пихаті й дуже працьовиті”, – робила  професійні висновки після спілкування з однією трупою з Ніцци. Але у якийсь момент до неї прийшло розуміння, що це не її життя, що тікаючи з країни вона тікала від себе, а як виявилося – це неможливо. І коли вона врешті вирішила повернутися – потрапила в лікарню.

Стоматолог, що оглядав дівчину після посадки в Україні – одразу направив у операційну. Ситуація була критична – необхідно було терміново оперувати. Після того, як їй майже витягнули щелепу і склали по-новому, Катя втратила вміння говорити. Поставлена сценічна мова в університеті, відпрацьовані приголосні й голосні – усе полетіло до біса, як і можливість працювати в театрі.

Часто, життя дає нам шанс і в той момент, коли ми ще вагаємось – брати його чи ні – світ може передумати першим. Так трапилось і з нею. Життя любить не тільки сміливих, воно любить впертих і впевнених у собі та вірних своїй меті. Катя була не з тих, хто здається і після своєї “ментальної смерті”, як вона її називала – почала працювати ніби шалена. Кастинги, агенти, портфоліо, візитки і постійна робота над собою – це замкнене коло в якому вона крутилася щодня, мов білка, було тільки заради однієї мети. Вона повинна була довести собі й світу, що вона – Актриса. Цю харизматичну жінку важко було не помітити. На зйомках чергового серіалу вона була найяскравішою, ну звісно – народна артистка на майданчику, усі відійдіть і не рухайтесь. А за чаркою в буфеті – не такий страшний чорт, яким його малюють. Тому, коли артистка запропонувала їй роль у своїй виставі, Катя навіть не вагалась – одразу погодилася. До напруженого графіку додалися ще нічні репетиції. А потім, щоб додати антрепризі епатажності, її попросили роздягтися. Така була її роль. Це був той виклик, коли потрібно зробити важливий вибір – у кадрі ти чи поза ним. Але вона його вже давно зробила.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter