19 серпня в Україні відзначають одне із 12 найбільших християнських свят – Преображення Господнє (Яблучний Спас). Цього дня за звичаєм освячують яблука, груші, жмут колосся, жита або пшениці. Також, якщо не встигли на Медовий спас, можна брати до церкви мед. Адже саме 19 серпня святкують ще й професійне свято всіх бджолярів – День пасічника України. Започаткували його у 1997 році.

Для українців це свято важливе, адже бджільництво споконвіку було для одним з найулюбленіших занять нашого народу. У цей день пасічники вітають один одного словами: “Нехай вас ужалить бджола” – це для них те саме, що побажати здоров’я. Також , 19 серпня вважають останнім днем року, коли можна відібрати мед. Адже від Спаса бджоли починають готуватися до зими. В українській міфології їх називають “Божими мухами”, а бджолярів – їхніми пастухами.

Те, що і сьогодні Україна – один з найбільших експортерів меду у світі, цілком зрозуміло. Адже саме наш видатний земляк Петро Прокопович дав початок сучасному виробництву меду. У 1814 році він заклав основи раціонального бджільництва і винайшов перший у світі розбірний вулик.

Народився відомий бджоляр у селі Митченки поблизу Батурина на Чернігівщині у родині священника. Успішно закінчив Київську духовну академію, служив кадетом у кінному полку. Однак військова служба не приваблювала його, тому він пішов у відставку. За це Прокоповича позбавили спадщини. Одного разу, побувавши на пасіці у свого молодшого брата, він зрозумів, що хоче стати бджолярем. У 1808 році у нього було 580 вуликів, а у 1839 – майже 3 тисячі бджолосімей. Чоловік завжди намагався зрозуміти життя бджолиної сім’ї і вдосконалити існуючі методи пасічникування. Тоді їх було два: викурювання бджіл з вуликів (при цьому способі гинула більша частина бджіл) і бортництво (добування меду диких бджіл з видовбаних бортів). І у 1814 році Прокопович винайшов розбірний вулик, у якому вперше у світі застосовувалися рамки. Це було не тільки зручно, а й допомогло відбирати мед, не знищуючи бджіл.

Його мед набував великої популярності. Він відправляв рамки до Києва, Петербурга, Москви. Пасічник навіть уклав договір на постачання меду до царського двору. Крім того, великим попитом користувався віск – його найбільшим покупцем стала Києво-Печерська лавра. До нього приїздив Тарас Шевченко, про що потім писав у повісті “Близнюки”. А Прокопович на його честь назвав вулик.

Чоловік не зупинився на винайденні унікального вулика. Він також вивчав кормову базу для бджіл, першим започаткував у великих масштабах посіви медоносних рослин поблизу своїх пасік. Серед рослин царем медоносів він називав синяк. Ще один важливим винаходом стала дерев’яна перегородка з певними отворами, через які можуть пройти тільки робочі бджоли. Це дозволяє отримувати чистий мед у рамках.

Прокопович створив єдину в Європі школу пасічника, яка знаходилася у селі Пальчики Чернігівській області. За 53 роки успішного існування школи світове бджільництво отримало кваліфікованих фахівців. У цьому ж селі був похований видатний бджоляр. У 2008 році там встановили пам’ятник, який незабаром вкрали. Проте у багатьох містах України сьогодні є монументи Прокоповичу. Його іменем названо Український інститут бджільництва. У 2015 році до 240-річчя народження бджоляра НБУ випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram