У ХХІ столітті технології мають неабиякий вплив на розвиток усього суспільства. Технологічний прогрес, котрий невпинно набирає обертів, впливає фактично на всі сфери нашого життя. Не оминув він і тему виборів.

Після американських президентських виборів, на яких спалахнув скандал щодо втручання Росії у результати волевиявлення, уся світова спільнота напружилася. На порядку денному питання: “Як можна вберегти державу від іноземного впливу?”. Це також важливо для України, оскільки РФ воює проти нас на всіх фронтах. Відповідно, можна очікувати на те, що технологічний прогрес будуть використовувати проти нас із метою негативних змін у державі. Для того, щоб уберегти себе від цього впливу, потрібне відповідне законодавство та наявність кваліфікованих кадрів.

На превеликий жаль, в Україні досі не ухвалили закон, який би регулював основний вектор державної інформаційної політики. Через це в Україні не існує конкретної позиції чи стратегії розвитку інформаційної безпеки. Хоча протягом 2002-2010 років було три спроби прийняття концепції державної інформаційної політики.

Лише після анексії Криму і початку війни на Донбасі, Указом Президента України було винесе рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України”. Цей законодавчий акт передбачає у місячний термін внести на розгляд Верховної Ради законопроекти щодо протидії інформаційній агресії іноземних держав, а також розробити механізм протидії негативному інформаційному впливу. У тримісячний термін створити проект нової редакції національної доктрини інформаційної безпеки, проект Закону України “Про кібернетичну безпеку України”, проект змін до Законів України “Про основи національної безпеки України”, “Про інформацію”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, “Про службу безпеки України”, “Про службу спеціального зв’язку та захисту інформації України”.

Незважаючи на те, що ці Закони переважно були розроблені та впровадженні, технічні можливості нашої держави знаходяться не в найкращому стані. Тому повноцінне функціонування цих же законів подекуди буває неможливим.

Із метою ефективного створення інформаційного законодавства, варто звернути увагу на досвід США та держав-членів ЄС, проте для об’єктивної оцінки фактів варто не забувати, що всі країни мають більш ефективну систему технологій.

На сьогоднішній день у США надзвичайно важливе питання – це національна безпека. Ураховуючи особливості сучасного світу, воно включає в себе прогнозування міжнародних відносин; національні доктрини та стратегії національної безпеки; військові стратегії та прогнозування, забезпечення інформаційної безпеки. Усі ці структурні елементи взаємозв’язані. Незважаючи на те, що США мають надзвичайну потужну як юридичну, так і технічну базу, 2016 року виник скандал (розслідування котрого триває). Глава Національної розвідки та Міністерства національної безпеки звинуватили Росію у втручанні в перебіг президентських виборів методом злому серверів Демократичної партії США.

Країни-члени Європейського союзу ще в 1990-х ухвалили правове підґрунтя забезпечення інформаційної безпеки як у всьому Альянсі, так і в кожній державі окремо. Першочерговими завданнями – захищати загальні цінності, основні інтереси та незалежність Союзу; зміцнювати безпеку Союзу та держав-членів усіма способами; розвивати та консолідувати демократію й законність, повагу до прав людини й основ-них свобод. Ці функції не втратили своєї важливості, однак світ диктує свої правила, та з’явилися нові проблеми. Відтак, розслідування німецькими спецслужбами дій російських хакерів та ЗМІ продемонструвало, що Москва послідовно провадить інформаційну політику, котра має на меті дискредитацію канцлера Німеччини Ангели Меркель та дестабілізацію політичного клімату в ФРН. Аналогічна ситуація була засвідчена в інших європейських державах. У зв’язку з цим, Європейський союз вимушений був осучаснювати своє законодавство щодо інформаційної безпеки. У 2016 році Європейський парламент ухвалив план забезпечення нової Стратегії європейської політики безпеки і оборони. Згідно з цим актом, організаторами інформаційних атак Росії на Європу є МЗС Росії та Федеральне агентство “Россотрудничество”, які застосовують комплексні заходи, величезний перелік інструментів, включаючи засоби масової інформації, інформаційно-аналітичні центри та спеціальні фонди. За словами європейських експертів, найбільшу загрозу з них для Європейського Союзу становлять російські пропагандистські агентства, зокрема: агентство “Спутник”, телеканал “Russia To-day” та фонд “Русский мир”.

Отже, інформаційна безпека держави – є одним з найважливіших елементів стабільності та процвітання. Для її досягнення недостатньо лише грамотного законодавчого підходу. Невід’ємним елементом також є внутрішній технологічний прогрес держави. З досвіду європейських країн та США нам потрібно запозичити основні елементи та імплементувати їх у нашу законодавчу систему.

На цьому етапі, коли Росія веде гібридну війну проти України та намагається вплинути на значну кількість інших держав, інформаційна безпека Батьківщини повинна мати першочергову пріоритетність. Без доцільного підходу до цієї ситуації перемогти буде надзвичайно складно. Тому потрібно чітко визначити інформаційну безпеку як пріоритет державного розвитку, оскільки у сучасному світі це питання є запорукою стабільності в країні.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram