Ігор Кромф. Жирний знак питання перспектив української науки

Ігор Кромф. Жирний знак питання перспектив української науки

Кінець серпня – не лише пора завершення збору врожаю, коли ринкові прилавки завалені найстиглішими фруктами і овочами. Кінець серпня – це ще й початок навчального року. Саме в кінці серпня виходять з відпусток викладачі й наукові співробітники. В кінці серпня заселяються в ще вологі від ремонту гуртожитки студенти. Багато з них першокурсники, які здолали перші в житті випробування і ступили на чотирирічний шлях здобуття ступеню бакалавра. Про них й буде йти мова.

Якщо вірити даними Міністерства освіти й науки, цього річ топ-десятка спеціальностей для вступу складалась з міжнародних відносин, міжнародного права, журналістики, історії, філології, політології, навіть культурології. Задля правди варто додати, що у рейтингу були ще стоматологія та фармацевтика, але потужних надій це не дає.

Цей список тиражувався в дуже багатьох ЗМІ, але от іншого ніхто чомусь не показав, в тому числі й МОН. Це – список тих спеціальностей, на які набір був найгіршим. Список, куди вступали люди з найменшими балами. А там майже вся інженерія і майже вся природничо-технічна галузь. Середній вступник на ці спеціальності під час здачі ЗНО з математики не міг скоротити дроби, вступник нижче середнього мав проблеми з табличкою множення.

Не треба бути потужним освітнім експертом, щоб зрозуміти, що в 2022 році Україну заповнять інженери, які не можуть опанувати алгебру і геометрію 9 класу.

Скажіть – чи можливий ще один запуск “Антареса”, коли на авіаційну і ракетно-космічну інженерію прохідний бал 108,514?

Чесно, в літаки інженерів, які не можуть вивести дискримінант, я б побоявся сідати. Так само, як я навряд буду користуватись Омелянівським “Гіперлупом”, враховуючи те, що прохідний бал на залізничний транспорт – 107,265.

Чи буде Україна знову “житницею Європи” – теж дуже спірно, при прохідних балах на агроінженерію в 108,599.

Та й з рештою галузей, таких, як суднобудування, автомобілебудування, фізика, біологія, хімія все дуже й дуже невесело.

Але найгірше – це те, що така ситуація уже йде чи не десяту вступну кампанію і це комплексна проблема, яка починається навіть не з середньої школи, а зі звичайних українських родин.

Скільки мені доводилось чути від засмучених матусь про те, що їх дитина перевтомлюється і “що вони там, ті вчителі понапридумували, академіків з наших дітей робити”. Тобто уже з родини дитина отримує установки, що вона перевантажена, що це все, що вчиться в школі, їй не треба.

Звідси потім формується суспільне замовлення на освіту з її “гуманізацією, гуманітаризацією та глобалізацією”. Програми з математики скорочуються, природничі науки намагаються об’єднати в один предмет природознавство. Замість цього – розвиток примарних “компетентностей”. Все це віддалено схоже на ті освітні граблі, на які США наступили на початку ХХ століття, називались вони “прагматистська педагогіка” і засновником цього концепту був американський філософ і педагог Джон Дьюї. Суть такої педагогіки у формуванні в дітей знань через практику, наприклад, ремонтуючи зламаний в школі стілець, учні вивчають одночасно біологію (сорти дерев), деревообробку і математику. На практиці – вони просто ставали столярами. Такий підхід призвів до того, що космічну гонку США програло СРСР, оскільки фізику в країні хоч на якомусь рівні вивчало лише 9%, а науковий потенціал підживлювався за рахунок “відтоку мізків” з інших країн. До довідки: американську космічну програму розробляв в тому числі німецький військовий інженер Вернер фон Браун, який розробляв ядерну зброю для Гітлера.

Не дуже хотілося б, щоб країна, яка ще кілька років тому була третьою в світі по запуску супутників і чиї ракети назвав одними з найкращих в світі Ілон Маск; країна, яка дала початок Морському старту і випускає найкращі в світі магнітометри, якими користуються навіть в НАСА, перетворилась на придаткову колонію з нескінченною кількістю політологів, культурологів, журналістів і інших експертів, але з повною відсутністю наукового потенціалу та технологічного прогресу.