І того, і цього, і третього.. Сьогодні наше розслідування знову погляне на проблему співзвучності слів у різних мовах. Раніше ми це вже робили в матеріалі І коли вони вже в’їдуть. Однак, на жаль, подібних випадків чимало. І помилки такого типу й далі трапляються.

Ніби

Подивимося на конструкцію як би. І в українській, і в російській мовах за її допомогою питають про спосіб виконання дії: “Как бы решить эту задачу? / Як би розв’язати цю задачу? // Как бы не напиться? / Як би відбитися від ворогів?”.

Водночас цих два слова в російській мові виконують також функцію передавання невпевненості в тому, про що вони говорять: “Она как бы моя девушка” (він не певен, що вона його дівчина), “Я как бы понял” (він не певен, що зрозумів). Якщо конструкції “как бы” забрати, одержимо речення, в яких автори стверджують (без відтінку сумніву): “Она моя девушка” (він впевнений у тому, що вона його дівчина).

В українській мові це значення, крім вставних одиниць (вочевидь, очевидно, здається, мабуть, може, можливо, припустімо, певно тощо), в речення вносять модальні частки (вони надають певному слову в реченні або цілому реченню додаткових відтінків – сумніву, спонукання, ствердження, питання тощо): ніби, нібито, наче, неначе, неначебто, мов, немов, немовби, немовбито (“Нова автопідстава: неначебто поранений пішохід та випадкові свідки”; “В “Укроборонпромі” заперечують повідомлення у ЗМІ про нібито “втрату” ринку Таїланду для України”; “Холодним, бо все навкруги немовбито втратило зміст та мету…”).

Як видно, українська мова має величезний арсенал слів для передачі невпевненості. Навіщо нам творити недолугість із “як би” та ще й під упливом чужої мови?

Так і перетак

Російське “итак” – це сполучник, який використовують на початку речення, коли далі мова піде про висновок, зроблений із попереднього. Це слово має смислові відповідники “таким образом”, “в результате всего”, “следовательно”.

В українській мові слова “ітак” – немає. Зате є сполука і так, що передає зовсім інше значення, ніж це робить близькозвучне російське слово. Однак дехто вважає, що коли взяти щось у російській мові і вжити те “щось” в українському мовленні, буде все нормально (і навіть нормативно). Ні, не нормально.

Те, що нормативне в одній мові, не обов’язково таке в іншій (та, власне, й чому так має бути?). Українська сполука “і так” являє собою єдність сполучника і та прислівника так (він “означає спосіб дії; таким чином, у такий спосіб”). Ця сполука входить до низки усталених висловів: [і] так і перетак; [і] так і сяк; [і] сяк і так – “і таким і іншим способом”; так[, мовляв,] і так; отак і так; так і отак – “уживається як вказівка на передачу чужих слів, чужої мови, викладу суті справи”. Конструкцію і так далі (скорочено – і т. д.) вживають “наприкінці переліку для вказування на те, що перелік міг би бути продовжений”. Ну а відповідниками до російського “итак” виступають наші отже, таким чином, отож.

І того, і цього

Схожа історія і з російським словом “итого”, під впливом якого українську сполуку і того (сполучник + родовий відмінок займенника той) використовують зі значенням “у загальній сумі, в підсумку (після підрахунку, перерахування певних величин)”.

Водночас щоб правильно передавати значення згаданого російського прислівника в українській мові (раз багато хто з нас ніяк не може позбутися звички робити все з чужим зразком), слід вживати наші разом та у(в)сього. Українська ж сполука і того здійснює вказівку на певний об’єкт (назва його належить до чоловічого або середнього роду), але не називає його. Також може вживатися в конструкції і того, і цього.

(Не)годувати

І вже зовсім смішно звучить “вона негодувала”, коли недолугі “красномовці” хочуть повідомити про незадоволення, обурення, гнів. Таку помилку мовець робить під упливом книжного російського “негодовать”, яке росіяни використовують, коли хочуть позначити “крайнее недовольство, возмущение”.

Водночас українське слово годувати має значення “давати кому-небудь їжу”. Отже, “вона не годувала” – це всього-на-всього “не давала комусь їжу”, а не “обурювалася” та “виказувала незадоволення”. Дурнувата ситуаційка. Людина думає одне, а каже інше. Та ще й таке, що й на голову не налазить. Слово ж годувати входить до низки фразеологізмів: годувати воші (нужу) – “жити, перебувати у важких умовах, у злиднях”; годувати раків – “про утопленого”; хлібом (медом) не годуй – “про пристрасть до чого-небудь”.

Обертаймося!

А чи знали ви, що в деких салонах краси клієнтам пропонують “шоколадне обертання”. Впізнали? Автори думали, звісно ж, про російське “обёртывание”, тому і втулили українське близькозвучне. Російський іменник із салонної реклами походить від дієслова “обёртывать” (“обёртываться”) – “завертывать, закутывать, покрывать плотно во что-л. или со всех сторон; наматывать вокруг чего-л.”.

“Так це ж обгортання! – скажете ви, – “дія за значенням обгортати”, а обгортати – це “покривати, обвиваючи, обмотуючи кругом, з усіх боків”. А клієнти ж, мабуть, прочитавши про цю послугу, подумали, що в салоні будуть “змінювати положення кого-, чого-небудь відносно когось, чогось; повертати в певний бік або іншим боком // зробивши поворот, спрямовувати кого-, що-небудь в інший або протилежний бік; навертати”. Усе це позначається дієсловом обертати. І саме від нього утворений іменник обертання.

Ось такі казуси можуть виникнути, коли думаєш, що чужа мова може правити тобі за зразок. У неї свої правила, а в нашої – свої. Добре було б це запам’ятати й частіше зазирати до словника. Поганого від того точно нікому не буде. Швидше навпаки.

І вже насамкінець – “десертний” анекдот:

Поїзд метро. Чоловік сидить і захоплено читає книгу, обгорнуту газетою. Час від часу вигукує: "Це ж треба! Нічого ж собі!! Хто б міг подумати!!!" Минає кілька хвилин, а поведінка "читача" не змінюється. Один з пасажирів наважується й запитує: "А що ви читаєте?" – "Орфографічний словник".

Читаймо, бо читання, як сказав класик, – це чудовий шанс стати людиною.

Допомагати, а не заважати

Драгоман. Від свічада до айдентики

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram