Сьогодні таким питанням переймається широка громадськість, правозахисники, релігійні діячі, парохи та політики. 21 червня цього року під головуванням старшого єпископа УЦ ХВЄ Михайла Паночка відбулося засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) присвячене цій проблемі.

Річ у тім, що згідно Стамбульської Конвенції про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 11 травня 2011 року (Україна мала ратифікувати конвенцію ще у 2016 році) стать громадянина України може визначатися не згідно його природних статевих ознак, а внаслідок самоідентифікації особи.

Іншими словами, під правильною та привабливою назвою конвенції приховане вельми контраверсійне вирішення цього такого складного й актуального для сучасної цивілізації питання.

Всеукраїнська Рада Церков вважає це головною проблемою у процесі ратифікації Стамбульської Конвенції. На думку провідних релігійних діячів країни, вона вперше на високому міжнародному рівні викривляє розуміння поняття “гендер”. Конвенція під “гендером” пропонує розуміти не стать – жіночу та чоловічу, а “соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків”. Таким чином, уже існуючи у законодавстві України поняття “гендеру”, “гендерної рівності”, “гендерної політики”, “гендерно-правової експертизи” через тлумачення Стамбульської Конвенції можуть бути трактовані не в розумінні рівності жінок і чоловіків, а в інтересах осіб, які ідентифікують себе як жінки або чоловіки!

Всеукраїнська Рада Церков вважає, що від такого розуміння цього складного питання один крок до пропаганди в українських школах і університетах нових “гендерних ролей” та одностатевих стосунків. Занепокоєння ВРЦіРО підсилюється ще й тим, що конвенція передбачає обов’язки держав-підписантів щодо навчання учнів “нестереотипним гендерним ролям”. Більше того, конвенція вимагає здійснення моніторингу виконання документа міжнародною групою експертів “з дій проти насильства щодо жінок і домашнього насильства”. Тобто невиконання цих вимог конвенції або неналежне, на думку членів комісії, їх виконання може бути трактовано на високому міжнародному рівні як “насильство щодо жінок”.

Члени Ради Церков уважають, що українська держава має вживати всіх заходів для протидії домашньому насильству. Але це не має відбуватися зі шкодою для моральних засад українського суспільства та не повинно викривляти в молоді розуміння повноцінної сім’ї, задуманої Богом як союзу чоловіка та жінки.

Ураховуючи практику багатьох країн ЄС де, на думку чільних релігійних діячів України, програми гендерної рівності зводяться до популяризації одностатевих стосунків, ВРЦіРО висловлює стурбованість можливістю тиску на Україну в цьому питанні з боку відповідних міжнародних структур.

Ще у травні 2007 року в Декларації Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій було сказано: “Ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоб гомосексуалізм пропагувався як варіант норми статевого життя і щоб держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків”.

Через ці обставини Рада Церков вважає недоцільною ратифікацію Стамбульської Конвенції (проект Закону України за № 0119), оскільки у нинішній редакції Конвенція несе загрозу інституту сім’ї та подружжя в Україні.

Напевно такої ж думки дотримуються парламентарії половини країн, що підписали Стамбульську Конвецію. На березень 2017 року її не ратифікували ряд країн, які навряд чи можна звинуватити у потуранні насильству над жінками та домашньому насильству, зокрема: Велика Британія, Німеччина, Норвегія, Швейцарія, Ірландія, Ісландія, Хорватія, Чехія, Естонія, Латвія, Польща, Мальта, Литва, Грузія, Словаччина, Туреччина.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]