Хитрі слова. Сьогодні розслідуємо проблему хитрих слів. Чому вони хитрі? Бо часто обдурюють тих, хто ними користується. І ті, обдурені, ніяк не можуть їм дати ради, коли треба змінювати їхню форму, не можуть їх ні правильно писати, ні правильно вимовляти. А ще – поєднувати з іменниками.

Три переможця одержать книжки нашого видавництва” – читаємо або чуємо рекламне. І в мене одразу виникає логічне запитання: “Навіщо терти переможця?”. Коли його потреш, одержиш книжки? А ж хто тоді переможець? І чому це він переможець, коли книжки дадуть тим, хто його тертиме? Плутанина – та й годі. Річ у тому, що кожне слово несе відповідну інформацію (її називають “лексичне значення”). За словом терти закріплене таке значення: “Натискуючи чимось, водити туди й сюди по якійсь поверхні. // Такими ж рухами очищати що-небудь від бруду, різних нашарувань і т. ін. // Розтирати тіло людини або яку-небудь його частину. // Піддавати механічній дії; м’яти”. Тобто: нас закликають робити з переможцем оце???

“Ну й дурень автор, – подумає читач. – Він не знає, що є омоформи – слова, які однаково звучать і пишуться тільки в певній граматичній формі. І слово “три” тут – це числівник. І мова йде про кількість, а не про дію”.

“Сам такий”, – відповів би я, але через природну інтелігентність не зроблю цього. І слово “три” в наведеному реченні я сприймаю абсолютно правильно – саме як дієслово. Бо: з числівником “три” іменник має поєднуватися у формі називного відмінка множини. Якби я прочитав “три переможці” – однозначно сприйняв би інформацію так, як хотів сказати автор згаданого “шедевру”. Хотів, але не зміг. І вніс у повідомлення таку ось плутанину.

Загалом же, помилки при поєднанні числівників з іменниками трапляються, на жаль, часто. Щоб цього уникати, слід запам’ятати кілька нескладних правил.

Числівник один (одна, одне/одно) набуває тих форм, які має поєднуваний з ним іменник (у роді, числі й відмінку): один стіл, одна парта, одне оповідання, одні канікули.

З числівниками два, три, чотири, обидва, обидві іменники поєднуються у формі називного відмінка множини (наголос у них часто такий же, як і в родовому відмінку однини): два роки, три гривні, чотири ноти, дві подруги, обидва учні, обидві команди. Однак із цього правила є винятки: родовий однини мають іменники: а) четвертої відміни (два імені, три племені); б) на кшталт “подолянин”, “киянин”, “селянин” (два громадянина, три киянина (виявляється, киян теж треба терти); в) іменник друг (чотири друга). Також у правилах згадується, що таку ж форму приймає “іменник чоловік у значенні лічильного слова: прибуло всього лиш три чоловіка”. Щодо останнього хочеться зауважити: рахуйте людей не чоловіками, а особами – і тоді про цей виняток можна сміливо забути: дві особи, три особи, чотири особи. І нікого знову не треба буде терти.

Числівники п’ять, шість, сім і т. д. (а також півтораста) вимагають від іменника родового відмінка множини: п’ять книжок, шість машин, сім місяців, тридцять вісім курсантів, п’ятсот вісімдесят дев’ять тисяч гривень, півтораста доларів.

Якщо до наведених числівників додається компонент на зразок “з половиною”, “з чвертю”, правило все одно діє: два з чвертю метри, три з половиною кілограми, чотири з чвертю кілометри, п’ять з половиною метрів, шістдесят з половиною відсотків, шість з чвертю діб.

При дробових числівниках іменник стоїть у родовому відмінку однини: одна п’ята кілометра, дванадцять і три сьомих кілограма, вісім і сім дев’ятих гектара, півтора року, півтора відра, півтори години, півтори сотні.

Якщо числівники мають форму непрямих відмінків, вони узгоджуються з іменниками як прикметники: двох студентів, двома студентами, чотирьом працівникам, чотирма працівниками, дев’яти (дев’ятьом) вишам; двадцяти семи танків; двадцятьма сімома танками.

Якщо числівник складений, форма іменника визначається останнім компонентом числівника: вісімдесят три офіцери, чотириста двадцять п’ять пенсіонерів.

Зі збірними числівниками іменники сполучаються у формі родового відмінка множини: троє дітей, п’ятеро парубків, семеро поросят.

А тепер – трохи про відмінювання. На письмі його сяк-так можна обійти, використавши цифри. В усному мовленні цифр немає, там є тільки слова. І от тут уже ніяк не вивернутися. І правила, – хочеш чи не хочеш, – а знати треба.

Якось, укотре почувши “шестиста”, “семиста” (це стосується й російської мови), я гласом волаючого в пустелі закричав на ФБ-сторінці: “Писати “шестиста”, “семиста” тощо – це те ж саме, що й “калідор”, “антобус”, “транвай”, “нонсунс”, “індифікаційний код”. НЕМАЄ ТАКОЇ ФОРМИ!”. Не думаю, що багато із майже 5 000 моїх ФБ-друзів звернули на це увагу, але хоч дехто принаймні почув про це.

Насамперед запам’ятаймо, що у назвах десятків змінюється лише друга частина (-ДЕСЯТ) – жодних “шестидесяти-семидесяти”: Н. шістдесят, Р. шістдесяти (шістдесятьох), Д. шістдесяти (шістдесятьом), З. шістдесят (шістдесятьох), О. шістдесятьма (шістдесятьома), М. (на) шістдесяти (шістдесятьох).

У назвах сотень змінюються обидві частини: Н. сімсот, Р. семисот (СОТ (а не “-ста”!!!), Д. семистам, З. сімсот, О. сьомастами (сімомастами), М. (на) семистах.

Числівники сорок, дев’яносто і сто мають лише по дві форми: Н. (і З. для неістот): сорок, дев’яносто і сто, решта відмінків – сорока, дев’яноста і ста.

Паралельні форми змішувати не можна: не “двадцятьох п’яти”, а двадцяти п’яти, двадцятьох п’ятьох.

У кількісних складених числівниках (вони складаються з простих) відмінюється кожний компонент за своїм типом: Н. тисяча шістсот двадцять сім, Р. тисячі шестисот двадцяти (двадцятьох) семи (сімох), Д. тисячі шестистам двадцяти (двадцятьом) семи (сімом), З. тисячу шістсот двадцять (двадцятьох) сім (сімох), О. тисячею шістьмастами (шістьомастами) двадцятьма (двадцятьома) сьома (сімома), М. (на) тисячі шестистах двадцяти (двадцятьох) семи (сімох).

Числівники півтора, півтори, півтораста НЕ ВІДМІНЮЮТЬСЯ. І коли студент починає їх усе ж таки переламати через коліно, рекомендую йти й читати правила.

Порядкові числівники змінюються за родами, відмінками, числами (як прикметники): сто двадцять сьомий, сто двадцять сьомого. Як видно, у складених порядкових форму змінює лише останнє слово. А українські політики, що в телевізорі розказують нам про щасливе майбутнє, яке принесуть обов’язково вони (тільки проголосуйте!), часто навіть назву року правильно стулити докупи не можуть: “двотисячнодвадцятьдругий”.

Але ми, слава Богу, не політики, а нормальні люди))) Тому знаємо, що зараз – дві тисячі двадцять другий від Різдва Христового та сім тисяч п’ятсот тридцятий від Створення Світу. І хвала за це Господу! Як і за все решту!

Фото: Pixabay

Пароніми: Хто ж “посадить книжку”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram