23 жовтня 1886 року народився Славоросов Харитон Никанорович – український авіаційний інженер, один із перших авіаторів Російської імперії. Жертва сталінського терору.

Харитон походив із селянської сім’ї, виріс у селі Домалишин Чернігівської губернії. Із восьми дітей вижило тільки четверо. Безгрошів’я спонукало батьків шукати кращої долі. Тому вони перебралися до Одеси. Батько влаштувався двірником, за це отримав службове житло. Та коштів все не вистачало, злидні обсіли, психічне здоров’я матері не витримало – жінка впала в глибоку депресію. На Харитона, як на старшого з дітей, лягли турботи по дому й опіка над молодшими.

Попри важкі побутові умови, хлопчик вчився на відмінно, хоча домашнє завдання він виконував біля вуличного ліхтаря, адже гасу в лампі не було, так само як і грошей, щоб його купити.

Змалечку Харитон мав абсолютний слух і незвичайний дискант. “Янгольський голос” – так говорили всі, хто чув спів хлопчини, а чули його прихожани церкви, в якій співав Славоросов. Але в підлітковому віці, коли мінявся голос, юнак його зірвав. Тому про спів довелося забути.

Батько, чудово знаючи ціну освіти, намагався дати її всім дітям. Тому Харитона відправили до народної школи, потім ремісничого училища. Їх хлопець закінчив із відзнакою. Подальшу освіту здобував у школі корабельних машиністів-механіків.

Згодом Славоросов-молодший влаштувався слюсарем у велоремонтній майстерні. За деякий час із старих деталей спроєктував собі велосипед і з цього часу розпочався новий етап у житті майбутнього авіаінженера.

Хлопець став справжньою зіркою міста з велосипедного спорту. Брав участь у змаганнях, на яких познайомився зі знаменитостями спорту тих років – Михайлом Єфимовим та Сергієм Уточкіним, слава про яких гриміла на всю імперію.

Невдовзі Харитон став чемпіоном Одеси. Його запросили виступати до цирку з номером “гонки по вертикальній стіні “Коло смерті”. Незабаром спортсмен підкорив Північний Кавказ і поїхав у турне по південних містах імперії.

Читайте також: Україна – батьківщина вищого пілотажу

Невдовзі Славоросов дізнався, що Єфимов та Уточкін стали льотчиками й собі вирішив податися в авіацію. Але аероплани були захмарно дорогими. Тому в 1910-му він приїхав на змагання до Петербурга й влаштувався до Єфимова механіком. Працював задарма, адже жага підкорити небо була вищою за матеріяльне.

Завдяки цьому він освоїв техніку й увійшов в авіаційні кола. Льотчик Генріх Сегно запропонував Харитону місце механіка в льотній школі “Авіата”, яка відкрилася у Варшаві. Хлопець не міг проґавити таку нагоду. Там окрім ремонту літаків, потайки вчився на них літати. Невдовзі він блискуче склав іспит, отримав звання пілота-авіатора, а ще Харитона призначили першим пілотом “Авіати” й інструктором.

У 1912 році у Відні відбувалися змагання, в яких брали участь 40 кращих авіаторів світу. Харитон посів третє місце. Літо й осінь льотчик провів в европейському турне з показовими польотами.

За рік по тому Славоросов встановив світовий рекорд зі швидкості з пасажиром, подолавши відстань 200 кілометрів за 1 годину 56 хвилин 30 секунд і 250 кілометрів за 2 години 24 хвилини 30 секунд. Того ж дня він встановив ще десять рекордів.

“Хто бачив польоти холоднокровного Славоросова, той може сподіватися, що зовсім скоро літаки увійдуть у наше повсякденне життя. Він легко піднімався в повітря і, як великий птах, ширяв і кружляв над лугом та навколишніми лісами. Авіатор зливається з машиною в одне ціле. Посадка – точна. Коли ми бачимо майстерність Славоросова, відчуваємо, що подорожі по повітрю так само безпечні, як катання на автомобілі”, – писали в пресі.

У квітні 1913-го на міжнародному презентаційному конкурсі в Турині (Італія) Славоросов демонстрував літак фірми Капроні. Але сталася жахлива катастрофа – літак перекинувся під час посадки й спалахнув. Охоплені полум’ям уламки затисли ногу Харитону, він ледь вибрався з машини. При падінні отримав перелом лівої ноги та п’яти ребер, права нога вся обгоріла, шкіра з лиця була зірвана, лікарі констатували загальний важкий струс мозку і всього організму. 36 годин льотчик був без свідомості.

І хоча в газетах писали, що вибухнув мотор, та майже всі були впевнені, що аварію підлаштували, адже Харитон перед польотами завжди сам перевіряв аероплан. Але довести що-небудь виявилося неможливим.

Шість місяців пролежав у шпиталі. Одужавши, перебрався до Франції. Там він познайомився з французькими авіаторами, які допомогли йому влаштуватися пілотом-гастролером. Славоросов своєю майстерністю швидко підкорив серця глядачів.

Про нього писали: “Він поєднує в собі педантизм професіонала льотчика з творчістю високо художньої натури. Бувало, прикутий до неба, стежиш із напруженою увагою за повітряними еволюціями Славоросова. Чого тут не було! І мертва петля, і ковзання на крило, і падіння на хвіст, і безліч інших варіацій. Але все це робилося без різкостей, з тієї закінченою пластикою, в якій відчувається художня натура авіатора”.

Із початком Першої світової війни Харитон пішов добровольцем у французьку армію. Там він командував авіаційною групою, згодом його призначили сержантом, і він займався розвідувальними польотами.

У 1915-му, зрозумівши всю безглуздість війни, Славоросов повернувся до Російської імперії. По приїзді він відновив авіашколу, де нелегально навчав літати матросів і солдатів.

Харитон завжди прагнув здобути вищу освіту, тому вступив до Томського технологічного інституту, а далі – в Академію Військово-повітряного флоту. По закінченню останньої Славоросов влаштувався у “Добролет” (акціонерна авіакомпанія, попередник радянського “Аерофлоту”).

Читайте також: Ігор Сікорський – авіаконструктор світового рівня з України

У 1925-му Харитон розробляв надскладний проєкт повітряної лінії Москва-Пекін. Він підготував на місці найважчу ділянку Урга-Калган – від Улан-Батора до Пекіна. Ураган, розкидаючи літаки, піднімав такі стовпи пилу, що видимість зникала. На одному з літаків відмовив двигун, і він загубився в пісках. Його насилу відшукали. У серці безводної пустелі за кілька днів машину відремонтували завдяки досвіду Славоросова.

Ще Харитону належить ідея відродження планерного спорту. Він задумував організувати змагання, на головну нагороду готовий був віддати свій заробіток за лекції. Готувався до проєкту перельоту через Тибет.

Читайте також: ТАПУК – Крила України

Але цим замислам не судилося здійснитися. У 1930-х розпочалися сталінські репресії. Колега Славоросова під тортурами чекістів обмовив його. Харитона звинуватили в шпигунстві на користь Франції та відправили в заслання. Пізніше, у таборах, він зустрівся зі своїм колишнім співробітником, через якого опинився у в’язниці. Той навколішках просив прощення в льотчика й зрештою отримав його. Але совість не давала жити далі, тому чоловік вкоротив собі віку. А в 1941-му сім’ю Славоросова сповістили про смерть. Точної дати, коли відійшов у засвіти видатний авіатор, немає.

Лише у липні 1963-го Славоросова посмертно реабілітували.