Коронавірус хоч і зупинив майже всю діяльність у світу, але докарантинні ідеї, що народилися на фестивалях, уже почали втілюватись у життя.

Минулої осені на міжнародному театральному фестивалі “Homo Ludens – 2019” у Миколаєві, який організовує Миколаївський академічний драматичний театр, зародились ідеї двох майбутніх вистав. Членом журі на фестиваль запросили грузинського актора й режисера Каху Гогідзе.

Зліва направо: Каза Гогідзе, директор ОКЦ і фестивалю “Молоко” Михайло Журавель, білоруський драматург Андрій Курейчик

Спершу Каха запропонував директору-художньому керівнику Андрію Свистуну поставити виставу, яка називається так само, як фестиваль – “Homo Ludens”. Щоправда за п’єсою білоруського драматурга Тимофія Іллєвського. Херсонський театр ім. Миколи Куліша теж не розгубився. Привіз на фестиваль у Миколаїв виставу “Каліка з острова Інішмаан” за п’єсою Мартіна Макдони, режисера Сергія Павлюка. Заслужений діяч України, головний режисер Херсонського театру Сергій Павлюк запропонував зі свого боку Касі Гогідзе поставити виставу у них. Кілька місяців потому грузин надіслав п’єсу “Станцюй зі мною танго, або в Париж через балкон” драматургині Ніно Мірзіашвілі. Херсонський театр з радістю прийняв пропозицію. Каха повинен був розпочати роботу в Миколаєві в квітні. Та через карантин плани посунулись. Наразі почав роботу з двома театрами онлайново.

Каха Гогідзе – родом з Месхетинського краю, містечка Алхици. Він театрал у третьому поколінні. Його мама досі очолює театр, батько працював актором. Діти Кахи теж актори. У Грузії він зіграв близько 150 ролей і поставив 33 вистави. Української мови не знає, але хоч і розпочав роботу російською, у Херсоні планує поставити виставу українською мовою.

Кахо, розкажіть про п’єси, які ви обрали для постановок в Україні і чому?

П’єса “Homo Ludens” драматурга Іллєвського про людину-тирана. У перекладі означає – людина, яка грає. Головний герой був простим солдатом, але досяг значних висот завдяки тому, що завжди грав. Зокрема долями людей. Це збірний образ найвідоміших тиранів: Муссоліні, Гітлера, Сталіна. Це дуже хороша п’єса, на яку я натрапив випадково. Ще навіть не знайомий особисто з її автором. Але мені пообіцяв директор, що автор теж приїде в Миколаїв і ми познайомимось.

Друга п’єса, яку я запропонував Херсону – це історія грузинської драматургині Ніно Мірзіашвілі. Типова легка комедія ситуацій. Батько забороняє доньці зустрічатись із хлопцем, вважаючи його несерйозним, бо той малює оголених жінок. Зрештою молодим закоханим допомагають сусіди, які теж завдяки цій історії згадали свої романтичні почуття один до одного. Цю п’єсу я вже ставив у Грузії в Сенакі два роки тому, і вона була досить успішною.

Якою мовою будете ставити?

Я вже почав репетирувати онлайн. Репетиції у мене через день – одна в Миколаєві, одна в Херсоні. У Миколаєві ставитиму російською. А в Херсоні, вперше в житті, планую поставити виставу українською мовою, якої на превеликий жаль не знаю. Однак, сподіваюсь, що коли приїду в Миколаїв буду її чути й трохи підучу. У Херсоні ми почали репетиції російською, хочемо намітити сцени, а потім перекласти на українську. Я дуже поважаю українців, адже ми теж у війні з Росією. Для мене це принципова позиція. У Росію я ніколи не їздив і не поїду зніматись чи грати, хоч і пропонували.

В Грузії ви зіграли президента у серіалі “Подруги моєї дружини”. Який ваш персонаж?

До серіалу “Подруги моєї дружини” я долучився два роки тому. Хоча серіал знімають ще з 2011-го. Він популярний серед грузинів у всьому світі, тому що розповідає про наше життя й наші проблеми. Мій персонаж типовий грузин: він любить жінок, емоційно висловлюється про все, любить випити вина. Сценаристка Кеті Девдаріані придумала історію, що президентом країни став колишній актор і співак. Зауважу, що це ще було два роки тому. Передбачила частково події в Україні. У нас Кеті називають місцевою Вангою, хоча вона просто дуже розумна дівчина, яка вміє логічно мислити.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram