Пам’ятаєте нападника, який у центрі Києва захопив відділення банку й погрожував усе підірвати? Так от, Печерський районний суд, який в народі вже прозвали Печерним, не зміг обрати йому запобіжний захід, бо терорист (так, саме терорист, адже так називається людина, яка застосовує або погрожує застосувати насильство заради досягнення своєї мети) нібито не розуміє української мови й говорить виключно російською. Не узбецькою, бачте, а російською, як наполягають адвокати Сухроба Карімова. Сторона захисту навіть попросила відвід суддів, посилаючись на, так би мовити, мовний бар’єр, але суддя клопотання не задовільнив, адже Карімов має посвідку на проживання й повинен говорити українською.

Не вистачало нам Бужанського з його законопроєктом, через який довелося мітингувати, так тепер ось це.

Знаєте, до питань, пов’язаних із тероризмом, враховуючи сьомий рік війни, я ставлюся дуже серйозно, тому всіляко відмітаю оці от теорії змови про постановку. Оцінювати ситуацію чи розкладати її на фрагменти, щоб дійти якогось висновку я не буду, адже в будь-якому разі тероризм чи політика терору – це не тотожні явища, але з одного понятійного ряду. Зараз нас це не цікавить, воно залишиться на совісті тих, хто смикає за мотузочки. Нас у цьому конкретному випадку має зацікавити саме мовне забарвлення справи.

Нумо нагадайте мені, якою мовою окупанти “судили” наших хлопців в окупованому Криму? Їм надавали якісь переклади “вироків” на українську чи кримськотатарську? Що це значить не розуміє української мови з посвідкою на проживання? Що там зі справою Марківа – якою мовою вона відбувається в Італії?

Я розумію, звісно, права людини, верховенство права, але, зачекайте, чоловік заходить у відділення банку в будівлі, що неподалік посольства Німеччини, і погрожує підірвати бомбу. У сенсі – не змогли йому обрати запобіжний захід? Зрозуміло, що Карімова навряд чи відпустять на поруки або ж особисте зобов’язання, але, як не крути, це якась шизофренічна ситуація, еге ж? Чи може щось таке статися, скажімо, в США чи в Ізраїлі? От закомизяться там терористи, що англійської/івриту не знають, і суд не зможе їх заарештувати? Так, у Карімова вибухівки не було, але він відкрито погрожував вибухом – до чого тут мова взагалі? Якщо Білорусь нам таки видасть вагнерівців, які воювали на Донбасі, вони теж казатимуть, що української не розуміють?

Чи варто згадувати наших дисидентів за часів СРСР? Стуса якою мовою судили?

Мовне питання ті чи інші політичні сили постійно розкручували перед виборами. Декотрі політики навіть у своїх передвиборчих обіцянках декларували – зроблю російську другою державною. Якась частина електорату навіть велася на ці закиди. Але щоб мовне питання стало на заваді правосуду – на моїй пам’яті це вперше. Оте мурло з поїзда, що жінку побило й намагалося зґвалтувати теж нагло українську не розумітиме?

Вибачте, але, як на мене, це якась спроба маргіналізувати нашу мову. Мовляв, знати – не знаю, розуміти – не розумію, тож давайте мені російську. Не узбецьку, знову таки наголошу, а російську. А якою мовою велися допити, там, усі ці процедурні моменти після затримання? Незнання закону не звільняє від відповідальності перед ним. Чому незнання мови може ставати на заваді правосуду, гальмувати важливі процеси? Луцький терорист, росіянин за походженням, зумів же якось вивчити українську, чому київський терорист із посвідкою на проживання в Україні виявився “нижчої якості”, if you know what I mean?

Ми всі раділи, що законопроєкт Бужанського не винесли під купол, але, як бачимо, не тільки таких законопроєктів треба остерігатися. “Русский мір” лізе з усіх можливих шпарин, а ви кажете жорстка українізація. Та ніякої жорсткої українізації не існує навіть у теорії, допоки такі от Карімови можуть маніпулювати мовним питанням. Узагалі про жодну українізацію не може йтися, поки так зване мовне питання постає в суспільних площинах життя.

Обирати запобіжний захід Карімову продовжать у середу, 5 серпня.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram