Податок на бездітність ввела радянська влада в листопаді 1941-го. По-своєму, логічно – очікуючи демографічної кризи внаслідок війни. Фактично відбираючи відсотки на пенсійне забезпечення людей, які не мають нащадків, котрі б працювали і наповнювали пенсійний фонд.

Коли при В.Януковичі регіонали запропонували повернути податок на бездітність, демократична громадськість дружно запротестувала. Таким чином, спробу держави «залізти у труси» до людей було відбито. І зараз теж, якщо щось подібне запропонують, ми станемо на захист приватності. Але сьогодні тенденції інші.

Все почалося з безневинного відео, на якому експерт в ефірі ВВС надає коментар. У прямому ефірі в кадр ввалюється двоє малюків – дітей експерта. За ними в кімнату влітає їхня мама (чи покоївка?) та відчайдушно намагається прибрати дітей з кадру. Тато-експерт стримується, але помітно нервує.

Коли хтось входить у кадр, це ще не означає, що зйомку змарновано. Якби не надмірний переляк мами, усе виглядало б не так кумедно. Не кажучи вже про те, що у Європі довго вчилися толерувати пустощі дітей і, здається, таки навчилися.
Несподівано голова авторитетного для багатьох ГО «Громадське» у безневинному епізоді з ВВС побачила нагоду зауважити, як діти заважають у житті, й стати на позицію зверхності щодо батьків, які діляться інформацією про дітей у соцмережах.
Особисто мені цікаво те, що пишуть мої дописувачі про особисте життя і про дітей. Бо, як учили мене в школі, саме у тому, як ми любимо близьких людей і виявляється найповніше наша сутність. Якщо вам цікаві інші люди, цікавитимуть і їхні подружжя та діти. Навіть соцмережні котики. Це якщо вам цікавий ще хтось, крім власної особи і проблем світової революції.

Але поки одна частина Заходу вчилася толерувати дітей, інша виводила цілу теорію про те, що не мати дітей – це круто.

Майже рік на користь теорії про те, як добре бути чайлд-фрі, кампанію веде колись найпопулярніше в опозиційних колах інтернет-видання. Кажуть, що ще раніше тема ця дійшла до українських глянцевих журналів.

Пишуть, що народжувати дітей неекологічно, бо стає більше сміття. Що багато економічних та соціальних проблем і дітей навряд чи вдасться виростити здоровими. Що сьогодні багато можливостей для сморозвитку та отримання задоволень, тому навіщо відволікатися.

Одразу зазначу, що тут не йдеться про людей, які не можуть мати дітей через проблеми зі здоров’ям чи які не хочуть мати дітей, але не мають зверхнього ставлення до інших!

А проблема із засміченням мене теж хвилює. Серйозно хвилює вплив людини на природу, бо людство нічого не поліпшує, а все лише використовує і ламає.
Бідність в Україні накладає чимало обмежень на рішення українців.

Зрештою, філософське питання про те, навіщо множити життя і що сенс його годі повністю збагнути, має місце. Ну і саморозвиток – хто ж виступатиме проти цього?! Проте життя для власного задоволення – непереконлива ідея. Таке життя розпадається на багато маленьких гедоністичних проектиків і, зрештою, стає життям без зобов’язань. Ну і який сенс від тих задоволень, якщо людина зникає без наслідків?
Життя такої людини схоже на генно-модифіковану рослину: вона дуже класна, але не плодоносить. Тому потрібне зовнішнє управління, щоб постійно поповнювати насіннєвий фонд. Ну і довгостроковий вплив ГМО ще не вивчено. Особисто я не рвуся у світ, у якому все регулюватиметься тими, хто переставляє пробірки.

Парадокс полягає у тому, що теорія про те, як гарно бути бездітним шириться у найбагатших країнах світу. Саме у тих, які здатні дати своїм дітям і освіту найкращу, і найкращий соціальний захист, чисту екологію.

Саме від цих країн поширюються концепції, що людство як вид вимиратиме. А тим часом, суспільства, у яких є справді серйозні проблеми і яким, об’єктивно, краще було б стримати народжуваність, переживають демографічний вибух. І він «накриває» територію Старої Європи та інших заможних країн.

Ніхто в Україні до сих пір не змушував народжувати. І я не знаю людей, які закликають до цього. Неможливо та неправильно забороняти сповідувати будь-кому його/її свідомий вибір бути бездітним. Але схоже на те, що в Україні з деяких пір пішла мода агресивно та організовано пропагувати чайлд-фрі. І найімовірніше – не без бізнесового інтересу.

Навіщо пропаганда виморочності у країні, у якій 13 років скорочується населення? Навіщо ця пропаганда у країні, у якій як мінімум 5 млн громадян перебуває на заробітках за кордоном. А якщо чесно, то їх настільки більше, що й порахувати ніхто не може, а держава і не починала толком? В Україні так само як і у країнах «золотого мільярду»: ті, хто має можливості народити дітей і виростити їх, дати освіту, хизуються своїм правом не народжувати.

Ніхто нікому не «лізе у труси». Але й ви не лізьте мені до голови. Не лізьте своїми кампаніями і маршами. Вже кілька років як в Україні на пропаганду різних надуманих проблем витрачається грошей більше, ніж на розвиток демократії. А при правильному маркетингу і роботі через масові медіа довести можна що завгодно – навіть ідеї абсурдні та самовбивчі для спільноти.

Як пише коментаторка у фейсбуку, діти – це не для слабких!
Ліві у соціальному плані ліберали на глобальному рівні мають за справу честі реагувати на кожен неоковирний порух Трампа і взагалі кістьми лягати за цінності. Або за корпоративну солідарність! Західна демократія зайшла у клінч і перебуватиме в кризі, сліпо розмахуючи руками у темряві.

Тим часом, українські ліберали вчепилися за теми глобальні та готові і далі подрібнювати й без того суттєво поколоте українське суспільство.
Може, не треба так сліпо мавпувати і деколи варто стриматися, земляки? «С кєм ви, мастєра іскусств»? (с)

Ще один парадокс полягає у тому, що деякі заблукалі грантозалежні (саме залежні, бо не все, що робиться на гранти, завершується втратою незалежної позиції) мимоволі чи то через наївність ллють воду на млин влади.

Бо коли влада почне їх «призивать к отвєту» і перекривати topbankinfo.ru притік фінансів, ми узріємо, що це, мовляв, Путінг! Усі вискочимо і будемо рвати на грудях «тільняшки» за всілякі можливі свободи та усенькі права.

Але це лише, якщо заблукалі остаточно не схиблять і не зіштовхнуть цю Землю з осі.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Інформаційний фронт, знання – це важливо. Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]