Життєвий шлях майбутнього видатного архітектора був ніби передвизначений. Адже він з’явився на світ у творчій родині. Його батько, Павло Шлейфер, походив із родини київських німців і став відомим художником, архітектором і педагогом. Переважну частину життя провів в Україні. 1847 року навіть конкурував із Тарасом Шевченком на посаду викладача малювання Київського університету Святого Володимира, але зазнав невдачі. 1849-го він одружився з Кароліною Шнауфферт, у цьому шлюбі народилися троє синів і чотири доньки. 16 червня 1855-го у Павла та Кароліни народився син Георгій.

Освіту Георгій Шлейфер здобував у 2-й київській чоловічій гімназії на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), споруду якої звів його батько. Потім він перевівся до 1-ї гімназії, яка була неподалік (нині – “жовтий” корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Після неї поїхав до Санкт-Петербурга, де з успіхом закінчив будівельне училище. 1882 року повернувся до Києва, щоби присвятити все життя розбудові рідного міста.

Першою спорудою, реалізованою Георгієм Шлейфером, стала київська біржа на розі Хрещатика (Думська площа – нині Майдан Незалежності) та вулиці Інститутської. Вона була витримана в стилістиці неоренесансу та стала однією зі знакових будівель міста, центром комерційного життя. На превеликий жаль, у вересні 1941 року біржі разом із частиною історичного центру Києва була висаджена у повітря радянськими диверсантами.

Ще не була завершена будівля біржі, як Георгія обрали членом київської міської управи. На цій посаді він активно опікувався життям міста. Пізніше регулярно перемагав на виборах до київської думи. 1885 року сприяв утворенню міського акціонерного кредитного товариства, яке займалося будівельною іпотекою – видавало кошти на будівництво нерухомості під невеликі відсотки й на тривалі терміни. Невдовзі Шлейфера довічно обрали головою правління товариства. Воно приносило великі прибутки, оскільки щороку видавало кредити приблизно сотні заможним киянам.

Завдяки кредитному товариству Шлейфер і сам став дуже заможною людиною. Він купував землю у середмісті Києва, зводив там будинки, а потім продавав її. Статки дали змогу йому не відволікатися на дрібні й другорядні архітектурні проєкти, а навпаки, займатися тими, які припали до душі самому архітекторові. Тому творів Георгія Шлейфера в Києві – відносно небагато (а ще менше їх дожило до наших днів), проте майже кожен із них є своєрідним шедевром зодчества.

Наприкінці 1890-х на замовлення цукрового магната Лазаря Бродського Георгій звів хоральну синагогу – знамениту синагогу Бродського на розі Рогнідинської та Малої Васильківської. Будівля містила в собі поєднання романського, готичного та мавританського стилів. Проте за призначенням вона функціонувала недовго. Вже 1926 року більшовицька влада закрила синагогу, перетворивши її на клуб, школу, приміщення військово-санітарного гуртка. Від 1955 року тут діяв академічний театр ляльок. Тільки у 1990-х синагогу повернули єврейській громаді.

Разом із архітектором Едуардом Брадтманом Шлейфер звів споруду театру Соловцова на Миколаївській площі (нині Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка на площі Івана Франка). Стиль споруди характеризують як “нео-грек”. Сам Шлейфер за свої заслуги отримав у довічне користування ложу в новому театрі.

Водночас в останні роки XIX століття, Георгій Шлейфер реалізував свій проєкт 1-го комерційного училища на вулиці Бульварно-Кудрявській, 24. Протягом перших років існування тут розташовувалися факультети Київського політехнічного інституту – аж поки для КПІ не збудували окремі корпуси на Брест-Литовському шосе (проспекті Перемоги). Нині в споруді міститься бізнес-центр “Ренесанс”.

У співавторстві з Брадтманом Шлейфер звів такі знамениті споруди, як будинок Гінзбурга по вулиці Миколаївській (нині Архітектора Городецького, 9), відомий як “Київський Париж”, і будинок прусського барона Вільгельма Гессельбейна (вулиця Архітектора Городецького, 15), що поєднував стилі модерн, неоренесанс, необароко та неоготика. Ці споруди дивом уціліли, хоча й були пошкоджені, вересневими вибухами і пожежами 1941 року.

Подбав Георгій Шлейфер і про респектабельне житло для своєї родини (архітектор був одружений з Ольгою Черновою, мав сина Георгія і доньку Аріадну). 1909 року він звів п’ятиповерховий особняк на Печерську, на розі вулиці Інститутська та Садова, витриманий у модерновій стилістиці. Частина квартир у ньому здавалася в оренду.

Це була остання завершена робота архітектора Георгія Шлейфера. Наприкінці життя він зосередився на колекціонуванні картин, серед яких були твори українських митців – Тараса Шевченка, Іллі Рєпіна, Олександра Мурашка. Георгій Шлейфер хворів, і зрештою помер 9 квітня 1913 року і був похований у склепі на Аскольдовій могилі. Проте до сьогодні він не зберігся: вже через двадцять років елітне кладовище на Аскольдовій могилі було знищене більшовиками, щоб перетворити місцину на “парк культури та відпочинку”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram