Георгій Нарбут – український художник-графік, ілюстратор. Автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок) і проєкту герба Української держави. Його графіка відрізняється декоративністю і чіткістю контурного малюнка. Член художнього об’єднання “Світ мистецтва”. Із 1917 року працював у Києві, став один із засновників і ректором Української академії мистецтв.

Георгій народився 9 березня 1886 року в невеличкому хуторі Нарбутівка, Чернігівської губернії в родині збіднілих дворян. Із вікон родового маєтку відкривалися барвисті пейзажі, ці дитячі враження художник переніс на свої роботи.

У десять років Нарбут вступив до Глухівської гімназії. У клас прийшов уже підготовленим учнем – вільно читав, писав каліграфічним почерком, гарно малював, до того ж чудово розбирався в жанрах та видах образотворчого мистецтва. Найулюбленішим заняттям хлопця був перепис текстів старовинними шрифтами, вимальовування заставки, літер і рамочок, також старанно копіював гравюри німецької Біблії.

У 1906 році, закінчивши гімназію, Георгій разом із братом Володимиром переїжджає до Петербурга, де вступає в Імператорський університет на відділення східних мов. Та невдовзі Георгій перевівся на філологічний факультет. Знайшовши серед студентів університету таких же, як він, художників-аматорів, Нарбут організував у вечірні години заняття малюнком. Пропрацювавши деякий час без керівників, студенти-художники влаштували виставку своїх творів. Згодом Нарбута прийняли до творчого угрупування “Світ мистецтва”.

Художник Іван Білібін вирішив допомогти молодому митцю. Спочатку за мізерну плату здав одну з кімнат Георгію, а потім чимало допомагав у мистецькій діяльності. За його протекцією видавець газети “Русское Чтение” Дубенський купив у Нарбута ілюстрації до казок “Снігуронька”, а Білібін замовив українцю кілька графічних робіт (обкладинку, малюнки до загадок) для свого журналу. Восени 1906 року Іван написав рекомендаційного листа до Миколи Реріха, який тоді очолював школу Імператорського товариства заохочення мистецтв, у ньому йшлося:

“По-моєму, він дуже здібний хлопець, але поки ще (по юності) абсолютно без індивідуальності. Він наслідує моїм першим казкам, від яких я сам давно відмовився, і не може ще, здається, зрозуміти, наскільки вони не те, чим вони повинні були би бути. Я весь час кажу йому, щоб він шукав себе. Потім він не вміє малювати. Він хоче вступити у вашу школу. Мені здається, що це добре. Нехай помалює у вас”.

Окрім того, Нарбут відвідував приватну студію Званцевої, а на початку 1909 року Георгій вперше взяв участь у найбільшій виставці того часу – VI виставці Союзу російських художників. У 1910-му поїхав до Мюнхена, де три місяці удосконалював майстерність у студіях. А потім повернувся до Петербурга.

Влітку 1912-го Георгій ненадовго приїхав додому, де познайомився з Вірою Павлівною Кирьяковою. 15 липня відбулися їхні заручини, а в січні 1913 року зіграли весілля. За рік у них народилася донька, пізніше – син. Щоправда, у 1918-му він розлучився й узяв шлюб із іншою жінкою.

До початку буремних подій 1917 року Нарбут жив у Петербурзі, працював у редакціях, займався ілюстрацією, служив у департаменті геральдики. Після падіння російського царату й початку Української революції в 1917-му Георгій переїхав до Києва. Тут він активно прислужився на ниві розбудови української державності. Сучасникам Нарбут добре відомий як автор проєктів державної символіки та українських банкнот. До речі, докладніше про це можна почитати в останньому розділі цієї статті.

На зламі 1917-1918 років новопостала Українська Народна Республіка почала друкувати свої грошові знаки – карбованці, а потім і гривні. Нарбут розробив оформлення цих банкнот, вдавшись до стилістики українського (“мазепинського”) бароко XVII-XVIII століть. Варто відзначити, що написи на банкнотах виконувалися не тільки українською, але й мовами найбільш чисельних національних меншин, які отримали від Української Центральної Ради національно-персональну автономію – польською, єврейською та російською.

За часів Гетьманату Павла Скоропадського в 1918 році Георгій Нарбут підготував проєкти герба і печатки Української Держави. За основу він узяв символіку Війська Запорозького XVII-XVIII століть. Герб зображував козака у золотих шатах, із шаблею на боці та мушкетом на лівому плечі. Над щитом із зображенням козака розміщувався тризуб князя Володимира Великого. Печатка ж мала вигляд кола, всередині якого розміщувався герб, а обабіч – написах “фірмовим” нарбутівським шрифтом “Українська Держава”. Спеціальна комісія схвалила проєкти Нарбута, однак через швидке падіння Гетьманату затвердити їх не встигли.

Також за період Української революції Георгій Іванович відзначився як один із засновників і ректор Української академії мистецтв (зараз – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Помер Георгій Нарбут від тифу 23 травня 1920 року в Києві – в той самий період, коли польські й українські війська ненадовго вигнали з міста більшовиків і Київ, бодай формально, повернувся під контроль Української Народної Республіки. Могила митця на Байковому кладовищі збереглася до наших днів.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram