Георгій Добровольський був одним із перших підкорювачів космосу. Тих, хто сміливо йшов цим сповненим небезпек, незвіданим шляхом. Він віддав своє життя заради високої мети – освоєння космосу людиною.

Георгій з’явився на світ 1 червня 1928 року в Одесі, у міському районі Ближні Млини, на провулку Герцена, будинок 5. Там його батьки орендували житло у грецької родини Діаманді. Невдовзі після народження хлопчика батьки розлучилися, і мати, Марія Каменчук, виховувала сина самотужки. Їй доводилося працювати прибиральницею, продавчинею, щоби прогодувати себе та дитину.

До початку німецько-радянської війни Георгій закінчив шість класів у середній школі № 99. Йому було всього 13 років. Але вже тоді, влітку-восени 1941-го, він брав участь в обороні Одеси від німецьких і румунських військ. Допомагав рити окопи, гасив запалювальні бомби. У період окупації – а Одеса входила до складу румунської зони Трансністрії – юнак здійснив спробу долучитися до руху опору. Йому десь вдалося знайти пістолет, але під час облави Георгія заарештували й румунський військово-польовий суд засудив його до 25 років каторжних робіт. Однак майбутньому космонавту вдалося звільнитися: за однією версією, він утік за підробними документами, за іншою – був викуплений місцевими мешканцями в охоронців тюрми.

Одразу після того, як в Одесі знову встановився радянський режим, Георгій подав документи на зарахування до мореходного училища. Але потім товариш розповів про Одеську спецшколу військово-повітряних сил, і Георгій вирішив вступати туди разом із ним. Далі була Чугуївська військова авіаційна школа, Військово-повітряна академія в Моніно під Москвою. Доброволський служив у винищувальних авіачастинах, зокрема, на Донбасі. Опанував кілька типів бойових і тренувальних літаків, налітав понад 330 годин і дослужився до звання підполковника військово-повітряних сил СРСР.

Шлях Георгія до космосу почався 1962 року. На той час вже відбувся політ Гагаріна, кількох інших радянських і американських космонавтів, зокрема й нашого земляка Павла Поповича. Добровольському також запропонували вступити до загону радянських космонавтів. Після дуже ретельного відбору, численних тестів і медичних перевірок, у січні 1963-го його зарахували до загону.

Однак, самого цього факту було замало. Далеко не всі члени загону змогли побувати в космосі. Для Добровольського від зарахування до польоту минуло понад вісім років. Спочатку він проходив загальнокосмічну підготовку, потім працював за програмою польоту навколо Місяця, відпрацьовував на наземних тренажерах елементи стикування космічних апаратів.

Але й політ 1971 року міг не відбутися. Річ у тім, що Георгія спочатку призначили до складу дублюючого екіпажу корабля Союз-11. Летіти мали Олексій Леонов, Петро Колодін і Валерій Кубасов. Однак за два дні до старту в Кубасова лікарі виявили затемнення у легені. Із польоту зняли весь екіпаж – адже космонавти завжди тренуються разом і відпрацьовують свої дії до автоматизму. Їх замінили дублерами – Георгієм Добровольським, Віктором Пацаєвим і Владиславом Волковим. В інтерв’ю Георгій казав:

“Я боявся тільки одного: щоб не розділили екіпаж. До кожної людини, якою б унікальною вона не була, треба час на “притирання”. Зараз у нас так: він поворухнув рукою, а я, не дивлячись, вже уявляю, що він робить. Я задав йому час – і абсолютно впевнений, що він увімкне потрібну клавішу, – не замислююся, не перевіряю. Втратити напарника перед польотом було б дуже погано”.

6 червня 1971 року ракета-носій з кораблем Союз-11 стартувала, а 7 червня корабель виконав стикування з орбітальною станцією “Салют”. Загалом політ Добровольського, Волкова і Пацаєва тривав майже 24 доби. Екіпаж виконав широку програму випробувань систем космічної станції, медично-біологічних досліджень, астрофізичних експериментів, які становили велике значення для цілої низки наук – метеорології, геології, географії, океанології.

Однак 30 червня під час повернення на Землю сталася трагедія – розгерметизація спускного апарату. Однією з головних причин загибелі космонавтів стало те, що вони летіли без скафандрів – лише в польотних костюмах. А все тому, що Радянський Союз намагався водночас і зекономити, і випередити США у “космічних перегонах”: без скафандрів у космічний корабель можна було помістити трьох космонавтів. Тоді як американці літали тільки вдвох, але в скафандрах.

До Волкова, Добровольського та Пацаєва в космічному польоті загинула тільки одна людина – Володимир Комаров у 1967 році. Усім трьом членам екіпажу посмертно присвоїли звання Героїв Радянського Союзу. На честь Георгія Добровольського названо вулиці в багатьох містах України, Казахстану, Білорусі, Росії. В Одесі йому встановлено пам’ятник. Іменем Добровольського названо кратер на Місяці та астероїд 1789, відкритий 1966 року.

У своєму останньому інтерв’ю перед польотом Георгій Добровольський на запитання “що вам найбільше подобається у житті?” – відповів:

“Відчуття вільного польоту. Це просто передати неможливо – настільки приємне це відчуття: керувати своїм тілом. Боїться людина при цьому чи не боїться? Так, боїться. Але це особливе. Це не страх. Це коли у тебе всі нерви, всі м’язи напружені, і ти весь спрямований на те, щоби трансформувати все у чіткий, правильний рух”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram