Сьогодні розслідуємо випадки з тими звичайними словами, які утворилися від прізвищ. У звʼязку з нашою розмовою цікавим буде лінгвістичний термін епонім (гр. eponymos – “той, що дає ім’я, назву”). Так називається як особа, імʼя чи прізвище якої перетворилося на назву місцевості, країни, народу тощо, так і сама ця назва. У нашій мові таких слів чималенько. Подивимося на них.

Нині, слава Богу, можемо часто почути про меценатів. Це люди, що мають фінансову змогу та бажання допомагати науці й мистецтву, а також їхнім представникам. Традиція ця сягає часів Римської імперії. Її започаткував державний діяч і покровитель мистецтв, такий собі “відповідник міністра культури”, друг імператора Октавіана Августа (63 р до н. е. – 14 р. н. е.) Гай Цильній Меценат (близько 70 р. до н.е. – 8 р. до н.е.). І традиція ця живе й досі.

Кажуть, що один з мешканців Лондона мав звичку поводитися в громадських місцях дуже нахабно та зухвало. Прізвище він мав Хуліган. Пізніше слово хуліган запозичили до інших мов. Потрапило воно й до нашої мови, де має значення “той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок”. Але історія з містером Хуліганом відбувалася більше ста років тому. А от зовсім недавно наша мова отримала майже синонім до цього слова вже зі “своїх джерел”. Після травня 2013 року, коли білоцерківський спортсмен Вадим Тітушко в Києві під час публічного заходу напав на журналістів Ольгу Сніцарчук та Владислава Соделя, слово “тітушко” (або “тітушка”) стало відомим на всю країну. Надзвичайну подію зафіксували на фото, які стали головним доказом у суді проти нападника.

“Тітушками” українці називають “найманців, часто люмпенізованих кримінальних елементів, гопників, молодиків, у тому числі спортсменів, які використовувалися українською владою для застосування фізичної сили й участі в масових сутичках; зокрема, для перешкоджання діяльності опозиційних активістів та для дій проти вуличних протестів: провокацій, підпалів машин, залякування, побиття та розгону демонстрацій, впливу на процес голосування на виборах тощо”.

Професор О. Пономарів вважає, що “слово “тітушки” в однині може бути як чоловічого (називний відмінок: тітушко, родовий відмінок множини: тітушків), так і жіночого (називний відмінок: тітушка, родовий відмінок множини: тітушок) роду; причому в жіночому роді слово звучить більш саркастично”. Хоч, як на мене, слово “тітушка” – це він, а не вона.

Навряд чи мріяв британський капітан Чарльз Каннінгем Бойкотт (1832–1897), служачи управителем в Ірландії, щоб саме його прізвище використали для того, аби назвати “спосіб політичної та економічної боротьби, що полягає в повному припиненні стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою”. Але коли 1880 року наймані працівники відмовилися обробляти його землі й містер Бойкотт почав боротися проти цього, страйкарі влаштували йому повну ізоляцію. Не витримавши, управитель залишив Ірландію, але слово “бойкот” опинилося у словниках багатьох мов світу.

Генеральний контролер фінансів Франції при дворі Людовика XV-го Етьєн де Силует (1709–1767) вигадав новий спосіб розваги – обводити тінь людини на стінах свого житла. Ця ідея сподобалася не тільки його друзям і знайомим, що приходили в гості та бачили свої силуети, обведені господарем, а й самому королю. Через це забавка швидко стала популярною не тільки у Франції, але й у всій Європі. Мсьє винахідник навіть створив музей силуету. Ну, а лексикони багатьох мов збагатилися ще одним словом.

Втративши у битві під Ватерлоо (1815) праву руку, британський воєначальник, фельдмаршал Фіцрой Джеймс Генрі Сомерсет, 1-й барон Реглан (1788–1855), щоб приховати цю ваду, почав користуватися одягом незвичного фасону: у ньому рукав і плече становили одне ціле. І хто з нас не носив реглан?

Так само, у результаті тяжкого поранення, як каже легенда, під час франко-прусської війни (1870–1871) праве стегно французького генерала Гастона Галіфе (1830–1909) стало неприродно викривленим. Тогочасні військові кавалеристи носили формені лосини, котрі щільно облягали тіло. Зрозуміло, що це перетворилося на серйозну перешкоду для бойового генерала, який намагався не демонструвати свій ґандж на публіку.

Проте настав той момент, коли він прибув на бал у дуже несподіваних штанях: у стегнах вони були надзвичайно вільними, а нижче коліна – сильно звуженими. Такий фасон здивував присутніх. Але розрядив настороженість вигук однієї з красунь: “Ах, генерале, як привабливо! Вам так личить!”.

Галіфе ця підтримка надзвичайно розчулила, і вже через зовсім нетривалий час він запропонував дівчині руку й серце, а вона це все без роздумів прийняла… Тим часом новий фасон припав до смаку насамперед кавалеристам, бо в новомодних штанях було надзвичайно зручно їздити верхи. Пізніше галіфе зʼявилися й на військових інших родів. А ще пізніше штани такого крою охоче носили поза військом як чоловіки, так і жінки.

Імʼям англійського воєначальника, фельдмаршала Джона Френча (1852–1925) назвали “військовий одяг в талію, з чотирма накладними кишенями і хлястиком”. Кітелі такого крою набули значного поширення під час Першої світової війни (1914–1918). Командний склад Червоної Армії носив френчі до 1943 року. Багато державних і партійних лідерів теж полюбляли френчі.

Вʼязаний жакет на ґудзиках і без коміра, який піддягали під формений мундир англійські віськові, придумав генерал Джеймс Томас Браднелл, 7-ий граф Кардиган (1797–1868).

Англійський паперовий фабрикант Джеймс Ватман (1702–1754) винайшов таку технологію виготовлення паперу, завдяки якій одержані аркуші не мали слідів сітки. Новий щільний папір демонстрував значну опірність до стирання. Ці характеристики зробили його популярним у середовищі художників-акварелістів, конструкторів і проектувальників нової техніки.

Американський фабрикант і винахідник Джордж Мортимер Пулльман (1831–1897) залишив своє прізвище в назві великих пасажирських спальних залізничних вагонів. Пульман відрізнявся трансформованими кріслами. Сидіння, розташовані одне навпроти одного, у нічну пору розкладалися, перетворюючись на місце для спання. Відкидна полиця над ними ставала ще одним “нічним ліжком”. Також у вагоні встановлювалася одна з перших систем кондиціонування повітря.

Німець Франц Кульман (1877–1965), – засновник “Franz Kuhlmann KG” (1997 р. – “Kuhlmann Werkzeugmaschinen+Service GmbH”), – вигадав креслярський прилад у вигляді здвоєного шарнірного паралелограма із зрівноважувальними пружинами, за допомогою якого проводили паралельні лінії. Дошку із цим приладом можна було встановлювати вертикально чи під певним кутом до вертикалі. Зараз кульман практично вийшов з ужитку через появу компʼютерного проектування, але свого часу він був справжнім проривом.

Німецький винахідник Рудольф Кристіана Карл Дизель (1858–1913) у книзі “Створення дизельного двигуна” (1913) розповів, як після ознайомлення з основами теорії теплових машин, захопився ідеєю збільшення ККД парової машини. Спочатку він намагався сконтруювати двигун, що працює на вугільному пилу, але спроби виявилися невдалими. Коли як пальне став використовувати частково очищену нафту, одержав бажане. І тепер півсвіту їздить на двигунах, що носять імʼя винахідника.

Німецький винахідник барон Карл Дрез (1785–1851) подарував світу не тільки дрезину (“невеликий залізничний візок, який приводиться у рух вручну або двигуном внутрішнього згоряння”), а й велосипед, друкарську машинку та м’ясорубку.

Французький металург Пʼєр-Еміль Мартен (1824–1925) у 1864, спираючись на розробку німецького інженера К. В. Сіменса (“принцип регенерації тепла продуктів горіння”) запропонував новий спосіб виготовлення литої сталі в регенеративних полумʼяних печах. Широкого застосування мартенівський спосіб набув в останній чверті XIX століття.

Німецький піонер будівництва дирижаблів жорсткої системи граф Фердинанд фон Цеппелін (1838–1917) на початку XX століття, частково спираючись на проект хорвата Давіда Шварца, організував серійне виробництво повітроплавів, дюралевий каркас яких обтягували тканиною, а піднімальну силу їм забезпечували балони з воднем, розміщені всередині каркасу. Такі літальні апарати називають “цепелінами”.

Прізвище англійського інженера та винахідника Джона Кінгстона (1786–1847) залишилося в одній з назв судноплавної сфери. Кінгстонами називаються клапани “у підводній частині судна, що відкривають доступ забортній воді”.

Є версія, що до столітнього ювілею (1912) перемоги російської армії над військами Наполеона I Бонапарта (1769–1821) серед низки напоїв і страв, що мали святкове оформлення, було й нове тістечко, виготовлене з листкового тіста, перекладеного кремом. Його трикутна форма мала нагадувати знаменитий капелюх великого полководця. Не дивно, що такий кулінарний виріб швидко почали називати “наполеон”. І хоч форма тістечка тепер прямокутна, назва його збереглася стара.

Багато автомобілів носять на собі прізвища людей, що доклали руку до їхнього створення: Мерседес-Бенц, Форд, Опель, Шевроле. Величезну кількість позначень фізичних одиниць назвали на честь науковців та інженерів: ампер, ват, вольт, герц, джоуль, кельвін, кулон, ньютон, ом, паскаль, рентген, тесла та ін.

Немало прізвищ винахідників та конструкторів “наслідили” у назвах ручної зброї: кольт, браунінг, берданка (США), наган (Бельгія), калашников (СРСР), маузер (Німеччина).

Назви різновидів українських правописних систем теж утворено від прізвищ їхніх творців: максимовичівка, кулішівка, драгоманівка, желехівка, грінченківка. Також сліди прізвищ доволі помітні у різних “ізмах” (сталінізм, ленінізм, марксизм, путінізм). Деякі типи житлових будинків називаються сталінками та хрущовками.

Прізвище першого Президента України в її новітній історії Леоніда Кравчука зберігається у “жаргонно-жартівливій назві візка для ручного перевезення вантажів, зробленого у вигляді L-подібної металевої рами з двома колесами” – кравчучці. Такий “усенародний вид транспорту” набув у нас значного поширення на початку девʼяностих років минулого століття.

Прізвище другого Президента України Леоніда Кучми намагалися втиснути у такі назви, як кучмовіз, Кучмастар (спроба перефразування оператора мобільного звʼязку “Київстар”), Кучмагейт (“касетний скандал”) тощо.

Такі ось, шляхи словесні…

Фото: muz4in.net

Швайка, мотовило, жижки й водограй

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram