Майбутній живописець Франц Рубо народився 17 червня 1856 року в Одесі, тодішній Херсонській губернії. Незадовго до того сюди переїхав із Франції його батько, який займався комерцією. Початкову освіту Франц здобув у місцевій художній школі (нині Одеський художній коледж – найстаріший навчальний заклад нашої країни, де навчають малювати). Потім коштом батьків поїхав до Німеччини, де успішно закінчив академію мистецтв у Мюнхені.

Якраз до мюнхенського періоду належать перші роботи Франца Рубо. Цікаво, що дебютував майстер роботою на українську тематику – “Атака запорожців у степу”. Відтоді й до кінця життя художник спеціалізувався на епічних батальних полотнах. Саме в цьому жанрі він проявив себе найкраще, здобув міжнародну славу та визнання.

Українська тематика у творчості француза за походженням Франца Рубо, безперечно, стала наслідком життєвих вражень, які він отримував в Україні. Окрім того, вона заохочувалася у стінах Одеської малювальної школи, де Франц робив перші кроки в мистецтві. Тому частина його робіт написана не тільки на батальну, а на пейзажно-побутову тематику. Наприклад, картина 1882 року “Вулиця у Ярмолинцях Подільської губернії”, яка експонувалася на виставці у Санкт-Петербурзькій академії та отримала дуже позитивні відгуки громадськості. Селянський побут став також темою картини “У Таврійській губернії”, де зображено сцену повернення незаможного селянина з млина.

Після повернення із Німеччини Рубо багато подорожував – Україною, Кавказом, Середньою Азією. Місцями, де нещодавно відбувалися бойові дії – російсько-турецькі, російсько-перські, Кавказькі війни. Він створив цілу низку етюдів, а потім отримав від музею у Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія) замовлення на створення серії картин із історії Кавказької війни. Найвідомішою роботою Франца Рубо з цієї тематики став “Штурм Ахульго” (військова операція відбулася влітку 1839 року). Після серії невдалих атак російським військам ціною величезних втрат вдалося захопити фортецю Ахульго, яку горці вважали неприступною. Момент захоплення Ахульго Рубо зобразив на полотні. Згодом його задум переріс в окрему панораму. Після експонування її в Мюнхені художник отримав почесне звання професора та орден Святого Михаїла. Далі панорама з успіхом демонструвалася в Парижі, зрештою була перевезена до Санкт-Петербурга, але до наших днів збереглися тільки чотири її фрагменти у Махачкалі.

Після цього тріумфу Рубо отримав замовлення на створення панорами оборони Севастополя – до 50-ї річниці події. Робота над нею тривала з 1901 до 1904 року. Допомагали художникові знайомі ще з мюнхенського періоду митці, а також близько двох десятків учнів. Основою сюжету для твору став бій за Малахів курган 18 червня 1855 року, коли російські війська (серед яких переважну частину становили українці та вихідці з України) відбили наступ французьких, британських і сардинських військ. Для створення такого епічного полотна Рубо особисто приїжджав до Севастополя, відвідував місця боїв, спілкувався з учасниками та свідками. Потім у Санкт-Петербурзі зробив ескізи, а саму панораму розмірами 115 на 14 метрів малювали в Мюнхені. Влітку 1904 року твір доставили у Севастополь, а у травні 1905-го панораму було відкрито для відвідувачів. Під час німецько-радянської війни та боїв за Севастополь 1942 року загинула приблизно третина панорами. Однак до 1954 року вона була повністю відновлена.

“Оборона Севастополя”

Вершиною творчості Франца Рубо мистецтвознавці вважають панораму “Бородинська битва”. Вона була написана протягом 1909-1912 років до 100-річчя французько-російської війни. Відповідне замовлення надійшло від імператорського двору. Розміри панорами майже аналогічні Севастопольській – 115 на 15 метрів. Її також було написано в Мюнхені за участі художника Івана М’ясоєдова, а потім на залізничних платформах перевезено до Москви. Нині вона експонується у спеціальному приміщенні на Кутузовському проспекті.

“Бородинська битва”

Паралельно зі створенням цих епічних полотен Франц Рубо керував батальною майстернею Санкт-Петербурзької академії мистецтв. Але на педагогічну діяльність у нього залишалося дуже мало часу. У листопаді 1911 року він узагалі припинив заняття, а з 1912-го остаточно оселився в Мюнхені. Рубо не планував залишитися в Німеччині назавжди – продовжував листуватися із Санкт-Петербурзькою академією, вирішував поточні питання. Проте Перша світова війна, яка вибухнула 1914 року, відрізала його від Російської імперії. А після більшовицького перевороту бажання повертатися на Батьківщину у Франца Рубо зникло зовсім. Великих замовлень він більше не отримував, тому жив досить тихо і непомітно аж до самої смерти, яка настала 13 березня 1928 року в Мюнхені.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram