“Вже давно я знаю, що наш внутрішній світ – це ґрунт, в якому проростає насіння мистецтва. Без цього насіння, в якому прихована чарівна частина життя, немає мистецтва, а без нього немає музики”, – писав український композитор, піаніст, відомий у світі як Томас де Гартманн, або ж просто Фома Олександрович Гартман.

Фома народився 21 вересня 1885 року в селі Хоружівка Полтавської губернії (нині Сумська область). Змалку хлопець захоплювався музикою, і вже в п’ять років легко імпровізував мелодії на фортепіано. Коли йому виповнилося дев’ять – його відправили до військового училища в Санкт-Петербург. Скоро талант Гартмана помітили, і дозволили юнакові відвідувати музичне училище, де наставниками стали Антон Аренський та Сергій Танєєв. Пізніше Фома вступив до імператорської консерваторії, яку закінчив у 1904-му.

За два роки на сцені Імператорського театру був поставлений балет “Червоненька квіточка” із музичним супроводом Гартмана, головні партії виконали Вацлав Ніжинський та Анна Павлова. Одразу після прем’єри молодий композитор отримав численні схвальні відгуки й увійшов до мистецької богеми. Його пісні почали з’являтися на шпальтах профільних журналів.

Того ж року Гартман, отримавши дозвіл від царя відтермінувати військову службу, подався до Мюнхена вдосконалювати музичну освіту. У той період це місто, так само як Париж і Відень, було одним із центрів митецького життя. Невдовзі по приїзді Фома подався на художню виставку, де заприязнився з українським художником Василем Кандинським.

“Музика в Німеччині зайшла в глухий кут, тут я зрозумів, що треба шукати нові форми та техніки, і понад усе я хотів знайти свій шлях. Я його знайшов завдяки мистецтву”, – так згадував Гартман.

Попри те що Василь Кандинський був набагато старший за композитора, їх поєднала міцна дружба, яка тривала до самої смерті художника. Прагнення Василя Васильовича до абстрактного у візуальному мистецтві було аналогічним пошукам Гартама нових композиційних прийомів у музиці. Окрім того, Кандинський вважав, що точні еквіваленти можна знайти в кольоровому спектрі для окремих музичних тональностей. Фома був зачарований твердженням художника про те, що будь-які засоби виразності дозволені, якщо це допомагає художнику передати свій “внутрішній звук”. Під впливом живописця Фома написав музику до задуманої ним опери “Жовтий звук”, а також опублікував статтю “Про анархії в музиці” у журналі “Синій вершник”.

Коли розпочалася Перша світова війна Фомі довелося повернутися до свого полку в Петроград і взяти участь у боях. Утім композитор не полишав творчості, і навіть в той період створив оперу “Сила кохання та чаклунства”, яку в 1915-му поставили в театрі.

Гартман вже був відомим композитором, коли вперше познайомився з філософом, містиком, письменником та композитором Георгієм Гурджиєвим в 1916 році. Відтоді протягом 12 років Фома був учнем і довіреною особою Гурджиєва. У той період в передмісті Парижа функціював Інститут гармонійного розвитку, заснований Георгієм Івановичем. Саме там Гартман написав у співавторстві більшу частину своєї музики.

Після буремних подій 1917 року Фома Олександрович разом із дружиною (одружився в 1906-му) перебрався до Тифліса (нині Тбілісі). Там його друг Микола Черепін, який очолював місцеву консерваторію, запросив Фому стати викладачем. Викладацьку діяльність Гартман поєднував із художнім керівництвом у театрі.

У 1921-му Гартман емігрував спочатку в Берлін, потім у Париж, де він продовжив викладацьку діяльність. Коли німці окупували Францію Гартманам довелося шукати нового притулку. Оселилися в занедбаній будівлі, де дивом вціліло лише фортепіано. Це дозволило композитору створити оперу “Естер” за мотивами п’єси Жана Расіна. У той період композитор написав балет, чотири симфонії, фортепіанний концерт, романси тощо. Чимало з цих творів виконувались у Парижі після війни.

У 1950 році Фома емігрував до США. Разом із дружиною вони оселилися на Мангеттені. Невдовзі Гартману почали надходити пропозиції читати лекції та викладати. Американський архітектор, дизайнер, письменник і педагог Френк Ллойд Райт запросив українця попрацювати зі студентами в Талієсін Вест – архітектурній комуні в Арізоні. Не дивно, що Ллойд зацікавився творчістю Гартмана, адже він був одружений з Ольгою Гінценберг – однією з найвідданіших колишніх учнів Гурджиєва.

Райт вважав, що музична композиція й архітектурний дизайн були тісно пов’язані між собою. Гартман прийняв запрошення і відчитав низку лекцій. Пізніше Фома Олександрович повернувся до Нью-Йорка, де продовжив писати музику, іноді давав концерти.

16 квітня 1956 року в мерії Нью-Йорка мав відбутися американський дебютний концерт музики Гартмана, але 28 березня він нагло помер від серцевого нападу. Ольга де Гартманн присвятила решту життя популяризації інтересу до музики свого чоловіка як у США, так і за кордоном.

Могили Фоми Гартмана та Ольги Гартман на Принстонському кладовищі. Фото: Ігор Хейфец/CC BY-SA 3.0

Творчий спадок композитора – це симфонії, опери, сонати та пісні покладені на твори Марселя Пруста, Поля Верлена, Джеймса Джойса та Персі Шеллі. Окрім того він написав музичний супровід до кількох американських кінострічок. Імениті диригенти вважали за честь виконати композиції написані Гартманом.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram