Григорій Кониський – освітній, культурний і церковний діяч, педагог, поет, драматург. Його філософські погляди – це своєрідний прогрес розвитку філософського знання та педагогічної думки в Україні у XVIII столітті. Він перекинув “міст” у науці від аристотелівської схоластики до провідних дослідників Галілея, Декарта і Ґассенді. У його розумінні людина – надістота, бо їй притаманна досконалість тіла й думки, а земне життя – це сенс людського блага. І хоча філософ вірив у Рай Божий після смерти, не заперечував необхідності щастя земного.

Народився Григорій 20 листопада 1717 року в Ніжині. Батько походив зі старовинного дворянського роду. По закінченню початкової школи батьки віддали 11-річного сина до Києво-Могилянської академії, в якій Кониський провчився понад 15 літ.

За рік по завершенню Могилянки прийняв постриг з іменем Георгій. Непересічний розум, здатність висловлювати власні думки, ораторські здібності допомогли ченцю стати викладачем риторики, а згодом і поетики.

У 1747 Георгій очолив катедру філософії. Але свої лекції Кониський розділив на декілька тематичних напрямків. Перший мав назву “Загальна філософія перипатетиків”. На цьому курсі студенти опановували логіку, фізику, метафізику та етику, на основі філософських вчень Арістотеля.

Другий напрямок, який викладався протягом двох років, вже ґрунтувався на тодішніх нових досягненнях у природознавстві, фізиці та астрономії. Кониський розповідав про боротьбу античної та середньовічної філософії із новими вченнями мислителів, таких як Лейбніц, Вольф, Декарт, Ґассенді. У своїх лекція Григорій проводив чітку розмежувальну лінію між наукою та релігією, розумом та вірою, наголошуючи, що є дві протилежні істини – богослов’я та наука.

Усе надприродне відносив до теології та метафізики, а саму філософію трактував як науку про людину, її щастя та буття. Такі революційні погляди дали початок новому етапу розвитку української філософії, це був так званий перехід від “арістотелізму до філософії й науки Нового часу, ідей раннього Просвітництва”.

Читайте також: Станіслав Оріховський-Роксолан: Я з русинів і кажу про це охоче та з гордістю!

Кониський виступав за взаємозв’язок всіх природних явищ, їхню закономірність і гармонію в цілому. У його розумінні природа – це і матерія, основа основ, яка зумовлює внутрішні процеси в речах.

“Бог діяв найкоротшим шляхом і вирішив не створювати природу, що вимагає чужої праці, а таку, яка сама себе задовольняє”, – пояснював свою філософію Кониський.

Окрім лекцій, Григорій писав вірші, які були опубліковані в підручнику поетики. Його драма “Воскресіння мертвих” надрукована в “Летописях русской литературы”. До драми додано п’ять інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор. Йому належать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філософії.

Григорій (Георгій) Кониський

У 1755 році Кониський переїхав до Могильова, де став єпископом Мстиславським, Оршанським і Могильовським (з 1783 року – архієпископ білоруський).

У Могильові Кониський заснував семінарію на кшталт Києво-Могилянської академії. Сам писав і видавав підручники для студентів. Запрошував київських лекторів до праці в семінарії, і згодом цей освітній заклад став одним із провідних навчальних центрів православних білорусів. Але фанатичні католики часто громили заклад. Одного разу, щоб урятуватися від фанатиків, Григорію довелося ховатися у купі гною.

У 1961-му єзуїтські студенти з шаблями вдерлися до Кониського й розтрощили все на своєму шляху. Нам’яли боків усім ченцям, семінаристам, які трапилися під руку, шукали Григорія, але не знайшли. Він сховався у підвалах і перечекав ту католицьку навалу.

Довгий час Кониському приписували написання популярної праці XVIII століття “Історія Русів, або Малої Росії”, у якій відстоювалися ідеї автономії українців. Авторство було зазначено на деяких списках, але достеменно невідомо, чи це зробив сам Григорій, чи хто з переписувачів дописав його ім’я. Наразі більшість дослідників схиляються до заперечення причетності Кониського до написання цієї історії.

Але без сумніву, він є автором таких праць: “Prawa і wolności obywatele korony Polskiej і Wielkiego Księstwa Litewskiego” /Права і свободи громадян польської корони та Великого князівства Литовського/ (1767), “Историческое известие о Белорусской епархии” (1776), “Записка о том, что в России до конца XVI века не было унии с Римской церковью” (1847).

Читайте також: Микола Бердяєв – філософ XXI століття, який випадково потрапив у XX

Помер Григорій Кониський 13 лютого 1795 року в Могильові. Поховали філософа в Спасо-Преображенському соборі (зруйнований під час Другої світової війни).

Творчий доробок філософа став новою віхою в розвитку педагогіки в Україні, який продемонстрував високий рівень гуманізму самого автора, як яскравого представника вітчизняного відродження й просвітництва. Він був одним із перших українських інтелектуалів, хто акцентував увагу на цінностях людського життя. Його діяльність доводить, що вітчизняна наука тоді розвивалася шляхом гуманізації, з особливим акцентом на дослідження як окремої особистості, так і всього суспільства.

Найвідоміші цитати Кониського:

  • Хто не народився, той не починає старіти.
  • Істина є добром інтелекту.
  • Логіка є чеснотою інтелекту.
  • Мудрець не придушує пристрасті, а керує ними і стримує.
  • Створіння шкідливі тоді, коли не вмієш їх використовувати.
  • Випадкова причина не є правдивою причиною.
  • Слава ніколи не задовольняється і завжди бажається більша.
  • Ми є, а слави немає, коли ми живі; коли ж вона починає бути, то немає нас.
  • Двічі сліпий, котрий на смерть не зважає.
  • Печаль породжує терпіння, терпіння – досвід, досвід – надію, надія не тривожить.
  • Чеснота краще, ніж багатство й почесті.
  • Всяке судження є мова.
  • Всякий жадібний є нужденним.
  • Свідченням нікчемних людей не слід надавати жодної ваги.
  • Ті, що говорять правду, вважаються ненависними.
  • Кращою є набута вірою і заслугами слава глави держави, ніж та, яка набута лестощами.
  • Краще добре жити, ніж взагалі жити.
  • Усяка ненависть виходить від якоїсь любові.
  • Коли усунути світло, кольори змінюються.
  • Люди, які зловживають насолодами, не сплять од насолод.
  • Не все в цьому світі є, що може бути.
  • Небо також підлягає змінам.
  • Ніщо не може зламати вільного міркування людини.
  • Об’єкти, видимі через забарвлене скло, здаються такого самого кольору, що й скло.
  • Душа є більше там, де любить, ніж там, де живе.
  • Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
  • Є дві дії у мужності: терпіти і нападати.
  • Твори мистецтва ніби продовжують твори природи.
  • Ненависть є не що інше, як невдоволення злом як злом.
  • В природі ніщо не відбувається випадково, а лише для певної мети.
  • Без пізнання мети ніщо не можна належно вивчити.
  • Ніщо не можна відділити від самого себе.
  • Якщо людина сама не хоче, то не дозволить себе закувати.
Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram