Один із найвидатніших українських дослідників народної творчості Філарет Колесса народився 17 липня 1871 року в селі Татарське на підавстрійській Галичині (нині село Піщани Стрийського району Львівської області). Як і більшість західноукраїнської інтелігенції, походив він зі священницької родини, причому в його поколінні доля нагородила неабиякими талантами й працелюбністю всіх трьох братів: старший на 7 років Іван також став українським фольклористом та етнографом, старший на 4 роки Олександр – відомим літературознавцем, мовознавцем і громадсько-політичним діячем. Однак доля всіх трьох братів склалася по-різному. Іван не встиг реалізувати себе на повну, адже замолоду помер. Олександр закінчував життя в еміграції, у Празі. Тільки Філарет Колесса залишився до кінця своїх днів у Львові, заставши Другу світову війну та встановлення радянського тоталітарного режиму.

Освіту Філарет отримав дуже ґрунтовну. Чоловіча гімназія у Стрию (де вперше виявився його інтерес до українського фольклору), духовна семінарія та курс гармонії композитора Антона Брукнера у Відні, філософський факультет Львівського університету. Уже тоді він належав до тієї активної української молоді, ідейними натхненниками й провідниками якої були Іван Франко, Леся Українка, Микола Лисенко. Саме за сприяння великого Каменяра в часописі “Народ” з’явилася перша фольклорна розвідка Філарета Колесси на тему “Людові вірування на Підгір’ю в селі Ходовичах Стрийського повіту”.

Після закінчення університетського курсу Філарет займався педагогічною діяльністю, викладаючи в гімназіях Стрия, Самбора, Львова. Водночас, він реалізовував себе і як талановитий композитор, створюючи хорові обробки народних пісень та поезій Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Осипа Маковея. Згодом опублікував збірки хорових обробок народних творів: “Волинські народні пісні”, “Руські народні пісні з Підкарпатської Русі”, “Руські народні пісні з Південного Підкарпаття”.

1905 року побачила світ перша фундаментальна праця Колесси “Огляд українсько-руської народної поезії”. У ній він підкреслив єдність української культури, розділеної політичними кордонами між двома імперіями, зробив внесок у популяризацію народної творчості. Колесса дійшов висновку:

“Українці, займаючи центральне положення серед народів східної Європи, одарені з природи великими музикальними здібностями та поетичним талантом, мають у порівнянні з іншими східноєвропейськими народами найбагатшу, найбільш гармонійно розвинену народну поезію, з рівномірно розвиненим епічним і ліричним елементом. Українські народні пісні дають невичерпні засоби до пізнання характеру й душі українського народу, його історії й культурного розвитку”.

1908 року Філарет Колесса здійснив етнографічну експедицію до підросійської України, а саме на Миргородщину, де записав на фонограф твори кобзарів і лірників. Експедицію профінансували Леся Українка та Климент Квітка, причому з природної скромності вони приховали цей факт, зазначивши, що благодійником виступив анонімний поціновувач народного мистецтва. Результатом творчої поїздки Колесси стала публікація “Мелодій українських народних дум”.

1918 року Філарет став доктором філології у Віденському університеті, пізніше викладав українську словесність у Львові, в Українському таємному університеті. 1932 року Колесса здійснив масштабну етнографічну експедицію на Полісся, під час якої вдалося записати 220 пісень і 26 народних інструментальних мелодій. Щоправда, оприлюднені вони були тільки наприкінці XX століття.

У 1938-му вчений опублікував систематизовану працю “Українська усна словесність”. Фактично, це був перший навчальний посібник з історії українського фольклору. У ньому Колесса розробив хронологію розвитку фольклору, поділивши його на три доби (старинну, середню й новітню), науково обґрунтував необхідність вивчення народного мистецтва, провів межу між поняттями “фольклористика” та “етнографія”, навів зразки найбільш відомих уснопоетичних народних творів різних епох.

Коли в 1939 році почалася Друга світова війна, і радянські війська анексували Галичину, вченого, що вже перебував у поважному віці, затвердили професором Львівського університету, керівником львівського відділення Інституту фольклору АН УРСР, директором Львівського музею етнографії. Доводилося йому й обіймати чисто формальні державні посади (наприклад, депутата Верховної Ради СРСР) – начебто й високі, але без реального політичного впливу. За це з волі радянських можновладців Колессі довелося переключитися на “актуальнішу” проблематику – ставши, наприклад, упорядником збірки “Фольклор Вітчизняної війни” (1945), де оспівувалася “ненависть до звірів – німецьких окупантів, любов і слава Червоній Армії, червоним партизанам і до народного символу визволення, гасла нового життя – до Сталіна”.

Філарет Колесса пішов із життя 3 березня 1947 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram