Ось і відбувся перший тур президентських виборів. Особисто для мене він став фенолфталеїном* українського суспільства загалом та мого покоління зокрема. Бо сьогодні саме ми, тридцятилітні, визначаємо курс, яким завтра рухатиметься держава. Утім, як казала велика людина, сьогодні не тільки лиш усі…

Отже, третина виборців підтримала Володимира Зеленського. Він очікуванно заповнив собою народну потребу в нових обличчях у політиці. Свій голос віддавали не стільки за нього, скільки проти Порошенка, Тимошенко та інших.

Це зрозуміло. З влади завжди складніше балотуватися. Наразі тільки Кучмі вдалося висидіти два терміни у президентському кріслі. Згадайте 2010 рік, коли прийшов до влади Янукович. Скільки тоді набрав Ющенко? Щось до 5%. А на виборах 2004-го він був народним героєм, обранцем мільйонів, за якого мерзли на Майдані.

Читайте також: Вибори президента України. Коротка ретроспектива

Так, під час Революції Гідності мерзли та вмирали “не за Пороха”. Мерзли й вмирали за європейське майбутнє самостійної та демократичної України. За п’ять років такої не побудуєш. Особливо, коли в країні продовжується війна. Особливо, коли в суспільстві немає єдності.

Не можна помахом чарівної палички створити Європу, якщо ми самі не докладаємо максимум зусиль для цього. Не можна вимагати сто-п’ятсот тисяч грошей пенсії-зарплати, якщо продовжуєш красти лампочки в під’їзді або ж справляти там свої фізіологічні потреби. І не важливо хто стоїть у керма.

Я вкотре переконався, що люди просто не розуміють хто такий президент, та які він має функції. Усі його повноваження обмежені безпекою (все ж таки президент є Верховним головнокомандувачем Збройних сил) та зовнішньою політикою. Розмір пенсій та платежів на газ визначає уряд, а той формується через Верховну Раду. Яку безпекову та зовнішню політику пропонує сьогоднішній улюбленик народу? Зійтися десь на середині. Це як – по Дніпру?

Третина виборців, які дійшли на дільниці (а їх трошки більше 63,5%), підтримали Зеленського, але 70% – проти нього. Це теж показник. Тому “Зе команді” рано впиватися вином та святкувати перемогу.

Народна творчість така народна

Абсолютно не дивує результат Юлії Тимошенко. Ба більше, можна сказати, що він прогнозований. Треті вибори поспіль за неї голосує її фанклуб – 12-14%. І ні “народна Конституція”, ні дешевий газ, ні зміна іміджу не додають їй популярності.

Так звані патріотичні сили програли та отримали результат на межі 2% тому, що проти них насамперед зіграв розбрат у власних рядах. А ще тому, що їхні прихильники живуть у якийсь паралельній реальності. Це чудово ілюструють коментатори, які випливають то тут, то там у соціальних мережах. Приклад: “Ось результати Національного екзит-полу. Результати такі й такі”. “То всьо брехня”, – зчиняється ґвалт. – “Не може Бойко набрати більше патріота Кошулинського”. І все в такому дусі. Ну, передивіться-переслухайте трансляцію, яку давали представники Національного екзит-полу. Це ж не намальовані зі стелі цифри. Але ті переконані, що Кошулинський переміг з відривом у надцять відсотків.

Відкриттям цих виборів став Ігор Смешко. Він з легкої подачі Дмитра Гордона увірвався у перегони та набрав майже 7% голосів. Ось так зі старту. Феноменальний результат, враховуючи, що він не проводив активної агітаційної кампанії. Мимоволі починаєш вірити в якісь екстрасенсорні здібності Гордона, бо саме він був найактивнішим амбасадором Смешка.

Показовим є результат Ляшка. Його такі-сякі народницькі постулати не сприймаються суспільством, а сама постать політика, який цілується з коровами та зриває урядові й парламентські засідання, розцінюється як політичний фарс. Ляшку постійно пригадують отой допит 1993 року, де він розповідає про Борю та таке інше. Тому й має він у кошику 4,7%. Навіть “ляшкобус” не допоміг.

Ну, а Гриценко вчергове став кандидатом “проти всіх”. Утім, своїми результатами Анатолій Степанович задоволений та готується до парламентських виборів. Сьогодні в нього є всі шанси зайти у Верховну Раду.

Читайте також: Вибори президента 2019. Замальовки

Що ж, українці вчергове продемонстрували свою громадянську безвідповідальність та небажання розбиратися у процесах державного управління. 30% виборців не проти перетворити країну на “95 квартал”. Зате без олігархів.

Попереду дебати. Обидвоє кандидатів – Порошенко та Зеленський – заявили про свою готовність взяти в них участь. Вони, теоретично, мають вплинути на результати голосування у другому турі. Особливо важливими дебати стануть для тих, хто ще не визначився зі своїм вибором.

Уже 21 квітня виборчі дільниці звону розчинять свої двері, а урни з ненажерливістю ковтатимуть голоси електорату. Головне, щоб з ними вони не проковтнули наше майбутнє.

*Фенолфталеїн – індикатор, аналог лакмусу та метилоранжу. У лужному середовищі забарвлюється малиновим кольором.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter