Феміна Ґендер. Мене дратують жінки

Феміна Ґендер. Мене дратують жінки. Фото: zhinku.info

Мене дратують інші жінки. Ці їхні оцінюючі та недружні погляди, коли ти їдеш із нею та “ЇЇ мужиком” втрьох у ліфті; ця їхня манера говорити та навіть вести ділову комунікацію і переписку із інфантильними суфіксами та зверненнями; а хто з нас не казав на дівчат за кермом “от коза”, маючи на увазі, що саме ВОНА водить, як кажуть чоловіки, “по-жіночому”.

Для мене було нормою у чоловічому колективі вставити суто чоловічий оцінюючий комент про нову коліжанку, говорячи про жінок у чоловічому колективі я дуже легко переходила на чоловічу сторону та підтримували “ІХ” проти “НАС”. І все це зараз має термін у гендерній термінологіі – внутрішня мезогинія, коли ми, жінки, узагальнюємо та вішаємо самі на себе ярлики: згодні зі своєю “особливою логікою” та другосортністю.

Я почала позбуватися цієї риси, розуміючи і контролюючи себе. І в цьому мені допомагають жінки: добрі, успішні, красиві. Ми вміємо дружити не гірше за чоловіків, а то й краще.

Знаєте, про що говорять дві журналістки та дві піарниці середнім віком 32, коли зустрічаються раз на півроку у кафе?

Правильно: у всіх соковитих епітетах та уособленнях про чоловіків та стосунки і трошки про невдачі та тривоги батьків з приводу нашого особистого життя.

Катя, заміжня, пише репортажі про вбивства, але регоче на весь елітний клуб, згадуючи подорож до Амстеру. Івонна, “золота дівчинка”, піарниця в елітній юрфірмі, переживає, що мама переживає, що вона розлучена та “непристроена”. Віталіна, мама дівчинки-першокласниці, експресивна і зі сталевим характером, надає перевагу навчанню та урокам акторської майстерності перед покинутими нею чоловіками .

А я? Я дуже намагаюся іноді вставити “свої 5 копійок” у цей дівочий гамір, але після декількох спроб просто замовкаю і насолоджуюсь суто дівочою атмосферою, жіночою енергією, сміхом та жартівливими підколами.

А знаєте чому ці зустрічі, хоча і відбуваються так рідко, але ви точно знаєте, що відбувається у житті кожної? Цим ми завдячуємо швидкоплинності часу та соцмережам. Ми познайомилися на курсах для журналістів у 2015-му, багато що змінилося з того часу в житті кожної. Але завдяки соцмережам та нашій групі під бешкетною назвою, постійному спілкуванню, підтримці, ми тримаємо зв’язок.

Так, мені подобається ця жіноча дружба! І мені дуже радісно, що чотири незалежні, красиві, мудрі жінки підтримують одна одну, нехай іноді і тільки коментарями  у соцмережах. В групі ми можемо не тільки реготати без приводу, але й можемо спитати поради по роботі, контакт потрібного ЗМІ або просто написати “як сьогодні сумно”, і повірте, це коштує дорого, коли тебе підбадьорюють і радять із трьох сторін.

Нещодавно я зрозуміла, що потрібно не “дружити” подружками проти подружки, як у дитинстві, не комплексувати і конкурувати, а підтримувати і зберігати таку тендітну і крихку жіночу дружбу за всіляку ціну.

Я почала цінувати жінок більше, я знаю, як нам важко не бути засудженою за будь-що у цьому чоловічому світі, я знаю, що, якщо тебе похвалила подруга, це іноді цінніше, ніж похвала чоловіка.

Адже і я, буває, заздрісно спостерігаю за успіхом і досягненнями іншої, мене іноді бісить марнославство у соцмережах, а потім я кажу собі  – так я ж така сама! Ми всі заручники соцмереж, всі такі красиві і успішні, і навіть тренд бути некрасивим і писати правду про невдачі здається ще одним піар ходом. Але оце вкладання енергії, спроба дружити, коли тобі вже 30, намагання поважати чужі слабкості і дивацтва… підтримка жінки жінкою. Хто, як не ми, повинні підтримати одна одну, адже правда?