Еміль Горовець – один із найпопулярніших співаків світу 1950-1960-х років. Його прекрасні вокальні дані, сценічні навички, ретельно добраний репертуар перетворили Еміля на улюбленця слухачів. Чимало з його композицій стали хітами, або, як казали раніше – шлягерами. Загалом він випустив понад 30 дисків, які розійшлися накладом, більшим за 20 мільйонів. На цих дисках містилося більш ніж 400 композицій.

Еміль народився 10 червня 1923 року в Гайсині. Батько був ковалем, мати домогосподаркою. Від матері хлопчикові передався музичний талант, і він мріяв стати артистом. Босоніж, ганяючи вулицями, виспівував пісень. Батьки ж бачили сина лікарем, або хоч ковалем. У довоєнному Гайсині від єврейської громади був відкритий народний театр, куди прийшов юнак і попросився в трупу. Талановитого хлопця взяли, але ось тато був не в захваті, лаяв малого, забороняв. Еміль же не слухався, обманював, викручувався, але однаково тікав у театр, де вже з’явилися перші успіхи. Юному Горовцю дали роль у спектаклі. Але на заваді стала війна, родина евакуювалася до Ташкента.

У Ташкенті Еміль захворів на черевний тиф, довго лежав у лікарні, і в той день, коли його виписали, він ішов вулицею і випадково побачив оголошення в єврейську драматичну школу Соломона Міхоелса. Потайки від батьків вступив у студію. Театр виступав у шпиталях та по військових частинах. Коли закінчилася війна, трупа Соломона повернулася до Москви, а Горовець був уже провідним актором. У цьому театрі Еміль пропрацював до його закриття у 1949-му. Щоб мати гроші, Еміль співав у кінотеатрах перед початком сеансів, у кафе. Доля була прихильною до співака та подарувала знакову зустріч із відомим джазменом Едді Рознером, який у 1954 році створив естрадний оркестр.

У 1960-му за моноспектакль “Фрейлакс” Горовець став лавреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради. Відтепер мегапопулярний співак записувся на Всесоюзному радіо разом із інструментальними ансамблями “Мелодія” і “Кристал”, а також із провідними музикантами країни. Музичний Олімп був підкорений. Його називали естрадним Енріко Карузо. У 1962 році вийшла перша грамплатівка Горовця.

Окрім цього, Еміль став одним із перших виконавців західних хітів, що принесло шалену популярність. На концерти приходили тисячі шанувальників, збиралися цілі стадіони, а грамплатівки розліталися з неймовірною швидкістю. Радянські композитори вважали за честь написати для Горовця пісню, адже у його виконанні вона одразу ставала хітом.

На початку 1970-х років у Радянському Союзі розпочалася потужна кампанія проти євреїв, пісні Еміля почали забороняти на радіо та телебаченні. Співак зрозумів, що це початок кінця. У 1973-му Горовець дав останній концерт в Одеському оперному театрі. Після, разом із дружиною та сином, виїхав до Ізраїлю. Але перед тим заїхав у рідний Гайсин, щоб попрощатися з Батьківщиною.

В Ізраїлі Еміль не зміг реалізуватися як співак, а тому за рік перебрався до США, де пропрацював сім років. По завершенню контракту повернувся, але ненадовго, бо вирішив остаточно замешкати за океаном. Тут він багато співав, організував радіошоу, ставив спектаклі на Бродвеї. Окрім цього викладав вокал, відкрив на Мангеттені власний ресторан. Чимало гастролював Америкою та Европою, відвідав Австралію. Двічі з концертами приїжджав до Радянського Союзу. Не забув і свого Гайсина, куди співак приїхав вшанувати пам’ять померлих батьків.

Що ж до особистого життя, то Еміль був одружений тричі. Першою дружиною стала юна однокурсниця виконавця, але шлюб майже одразу розпався, хоча й подарував Горовцю сина Георгія.

Другою дружиною співака стала Маргарита Полонська, яка вчилася в цьому ж інституті. Вона і стала вірною супутницею артиста практично на все життя. Подружжя прожило разом понад 50 років. У цьому шлюбі народився син Олександр. У середині 1990-х Маргарита померла. Співак дуже тяжко переживав втрату коханої жінки. Деякий час жив один, поки не зустрів жінку на ім’я Ірина, яка стала його третьою дружиною.

Еміль Горовець помер в США 17 серпня 2001 після тривалої хвороби. Похований на кладовищі в Нью-Джерсі поруч із колишньою дружиною Маргаритою. Ірина ж дбайливо зберігає пам’ять про чоловіка, береже його дискографію і кліпи, допомагає записувати пісні Горовця молодим виконавцям.

У рідному місті Еміля Горовця на фасаді місцевого районного будинку культури на його честь відкрита меморіальна дошка. У 2014-му вийшов у світ документальний фільм про відомого співака й актора Еміля Горовця. Зйомки кіна проходили у Гайсині.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram