Один із найнеповторніших і химерних митців в історії України кінця XIX – початку XX століть – італійський майстер скульптури Еліа Сала (Elia Sala). Киянам він добре відомий як співавтор Владислава Городецького, чиї споруди є невід’ємною складовою архітектурного обличчя нашої столиці. Тим більше подиву викликає той факт, що досі не знайдено жодної фотографії або портрета, який можна було б однозначно ідентифікувати, як зображення італійського скульптора. Та власне й біографія Еліа Сала містить чимало “білих плям”, які ще належить заповнити дослідникам.

Традиція запрошення іноземних майстрів до України – дуже давня. Згадаймо хоча би спеціалістів із Візантії, які працювали на теренах Русі щонайпізніше з X століття. Перші згадки про відвідини італійцями Києва сягають XII століття, а найвідомішими італійськими митцями тут стали флорентієць Франческо Бартоломео Растреллі у XVIII столітті (Андріївська церква, Маріїнський палац) та римлянин Вінченцо Беретті із сином Олександром у XIX столітті (червоний і жовтий корпуси університету, Інститут шляхетних дівчат, анатомічний театр, Володимирський собор).

Еліа Сала
Скульптура на Миколаївському костелі Києва
Еліа Сала
Грифон на Національному банку України
Еліа Сала
Грифони на Національній опері України

Еліа Сала з’явився на світ у дворянській родині міста Мілан, столиці області Ломбардія, 30 квітня 1864 року. Він мав трьох братів – Паоло й Еудженіо, які стали художниками, та Енеа, який став професором фехтування. У 1890-х роках брати Сала переїхали до Російської імперії – спочатку до її столиці, Санкт-Петербурга, де Еліа протягом двох років оздоблював великокняжий палац на набережній річки Мойки. Після цього вони вирушили до Києва, який переживав справжній архітектурно-будівельний бум. Тут їхнє прізвище, яке в оригіналі вимовляється з наголосом на першому складі (Сáла), мабуть, заради уникнення співзвучності зі словом “сало”, переінакшили на Саля́. Тож в Україні італійського скульптора більше знали не як Еліа Сала, а як Еліо Саля.

Еліа Сала
Фасадна композиція “Торжество мистецтв” Національного художнього музею України
Еліа Сала
Лев біля входу до Національного художнього музею України
Еліа Сала
Скульптурна композиція. Миколаївський костел Києва
Ящірка на Миколаївському костелі Києва
Табличка на Нацбанку

Першою спорудою, в оздобленні якої брав участь італієць (можливо, із допомогою своїх братів), став міський музей старовини й мистецтв, нині – Національний художній музей України, що на вулиці Михайла Грушевського, 6. Саме з нього почалася співпраця з архітектором Городецьким. Сала виконав тут фігури левів біля центрального входу, рельєфи на мотиви античних сюжетів і алегоричну композицію “Торжество мистецтв”. Також у листопаді 1899 року він виготовив модель музею з гіпсу й глини.

Будинок з химерами
Будинок з химерами
Еліа Сала
Двобій орла з пантерою. Будинок з химерами

Київський реставратор Трипольський 1940 року писав:

“Брати Сала не тільки виправдали довір’я архітектора, але внесли зовсім нові методи у відливання ліпних прикрас і скульптури. До того часу ліпні прикраси в архітектурі відливали з алебастру, матеріалу дуже нетривкого, особливо в зовнішньому ліпленні. Сала почали застосовувати так звану набивку з цементу. Цей спосіб полягає в тому, що в форму не наливається алебастр, як робилося раніш, а забивається напівсухий замішаний цемент. Після висихання форма знімається і лишається цементна скульптура. Цементну набивку стали застосовувати в Києві брати Сала. До них цей спосіб у Росії не вживали. Але Сала, крім знання техніки, виявили ще чудесні здібності скульпторів. За 10-15 років брати Сала після музею збагатили Київ ще низкою високохудожніх будинків”.

Творча співпраця українського архітектора та італійського скульптора тривала майже півтора десятиріччя. Еліа Сала оздоблював найвідоміші споруди Владислава Городецького: караїмську кенасу, “будинок з химерами”, костел Святого Миколая. Цікаво, що декор “будинку з химерами” на вулиці Банковій, 10, Сала виконав за проєктом самого Городецького, який зводив його для себе та своєї родини. Автограф скульптора “E. Sala 1902” й зараз можна побачити на вуличній скульптурній композиції, яку традиційно називають “Двобій орла з пантерою”.

Еліа Сала
Внутрішнє оздоблення. Будинок з химерами
Еліа Сала
Внутрішнє оздоблення. Будинок з химерами
Еліа Сала
Внутрішнє оздоблення. Будинок з химерами
Еліа Сала
Внутрішнє оздоблення. Будинок з химерами

Газета “Киевлянин” у серпні 1902 року повідомляла:

“Всі фасади, а насамперед головний, буяють скульптурними прикрасами, виконаними міланським скульптором Elia Sala. Все це різні неіснуючі декадентські тварини, з жахливими риб’ячими хвостами тощо. Особливо багато таких тварин розміщено вище від верхнього карнизу, й за ними суцільно заховано дах будинку”.

Окрім Городецького, Еліа Сала співпрацював і з іншими архітекторами. Так, у 1899-1900 роках він оздоблював інтер’єри головного корпусу Київського політехнічного інституту (архітектор – Ієронім Кітнер), тоді ж – фасад та інтер’єр фоє і глядацької зали оперного театру (архітектор – Віктор Шретер), у 1902-1905 роках – фасад та інтер’єри Київської контори Державного банку, а нині Національного банку України (архітектори – Олександр Кобелєв й Олександр Вербицький), у 1903-1911 роках – костел Воздвиження Святого Хреста у Фастові (архітектори – Владислав Домбровський і Федір Троупянський).

Еліа Сала володів власною художньо-скульптурною і декоративно-будівельною майстернею в Києві, мешкав на вулиці Інститутській, 34 (нині 14) та вулиці Єлизаветинській (Пилипа Орлика), 8. Але з початком Першої світової війни у 1914 році він повернувся до Італії. Там його знали не тільки як скульптора, але і як художника й ілюстратора книжок. Помер Еліа Сала 10 січня 1920 року в передмісті Мілана – Горлапрекотто.

Теофіл Ріхтер – трагічна доля батька видатного піаніста

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram