“Коли я помру, про мене не говоритимуть як про режисера, а лише як про одного з “голлівудської десятки”, – так незадовго до своєї смерті писав видатний американський кінорежисер Едвард Дмитрик. Але він помилився. Світове кіномистецтво золотими літерами вписало його ім’я у свою історію. Витончений майстер жанру “нуар” і провідний класик Голлівуду має українське коріння.

Едвард народився 4 вересня 1908 року в канадському містечку Гранд-Фокс. Батьки хлопчика – бідні емігранти із села Буряківка, що на Тернопільщині. У пошуках кращої долі Фаїна Березовська та Михайло Дмитрик свого часу виїхали за океан. Жили вони бідно, тому хлопчина змалку став до роботи. Коли померла мама, батько одружився вдруге. Тоді вони вже мешкали в Сан-Франциско. У місцевій школі хлопець здобув освіту. У 14 років продавав газети, потім влаштувався посильним на кіностудію Парамаунт. Юнака дуже захопило кіномистецтво, і невдовзі він вже працював освітлювачем, згодом оператором і помічником режисера. Водночас здобував вищу освіту в Каліфорнійському технологічному інституті.

У 27 років відбувся творчий дебют Едварда. Він презентував вестерн “Яструб”. Після він відзняв ще зо два десятки фільмів – комедії, кримінальні драми, пригодницькі кіна. 1939-го Дмитрик отримав американське громадянство – відтоді розпочалася його справжня режисерська кар’єра.

“Фільми, хороші чи погані, я роблю куди більше для народу, ніж для еліти. Хоча сподіваюся, що я жодного разу не образив смаку інтелектуалів”, – таку філософію пропагував Едвард.

Із 1940-го Дмитрик розпочав співпрацю з кінокомпанією Коламбія. Попри те, що він як новачок знімав фільми категорії “Б”, вони були доволі популярними серед глядачів. Пізніше режисер перейшов до студії RКО.

Едварда вважають класиком світового кіна, він один із творців так званого стилю “фільм-нуар”. Його ім’я стоїть поруч із такими метрами як Альфред Хічкок, Фріц Ланг, Орсон Веллс, Біллі Вайлдер, Ніколас Рей і Стенлі Кубрик. Стрічки цього жанру наповнені атмосферою песимізму, розчарування, депресії та цинізму. Чорно-біла світотінь при фільмуванні підсилювала ефект безвиході. Такий стиль якнайточніше передавав гнітючі настрої американського суспільства періоду Великої Депресії, Другої світової та перші роки холодної війн.

Фільм-нуар “Вбивство моя люба” 1944 року став першою відомою роботою режисера, відзнятий за мотивами роману Раймонда Чандлера “Прощавай, кохана”. До речі, в цьому кіні одну з ролей зіграв талановитий голлівудський актор Майк Мазуркі (тернопільчанин Михайло Мазуркевич).

Наступна робота цього жанру, яка опинилася в скрині шедеврів кіна, трилер “Загнаний в кут” 1945 року. Головний герой – ветеран Другої світової – шукає вбивцю своєї коханої та зіштовхується з фашистською організацією в Аргентині. Цю роль режисер доручив Діку Пауелу і так допоміг врятувати кар’єру актора, зокрема відійти від амплуа витонченого романтика та стати крутим екранним детективом.

Однією з найкращих робіт Дмитрика вважають “Перехресний вогонь” (1947). Дія фільму відбувається в 1940 роки, де четверо п’яних солдатів-антисемітів вбивають єврея, який гостинно запросив їх до своєї оселі. Наречена знаходить коханого мертвим . Починається розслідування. Стрічку номінували на п’ять Оскарів, але жодного з них не отримали. Фільм позитивно сприйняли більшість світових кінокритиків:

“Цей низькобюджетний трилер зробив те, що роблять всі фільми категорії “Б”: торкнувся такої теми, яку “респектабельний” фільм торкнутися не зможе <…> Дуже сильне і могутнє послання проти антисемітизму”.

Мелодрама “Ніжний товариш” стала однією з перших голлівудських стрічок про Другу світову. Далі режисер відзняв ще низку картин присвячених цьому періоду. Едварду пророкували блискуче майбутнє, але в один момент на голлівудській кар’єрі довелося поставити хрест.

По завершенню Другої світової почалася Холодна війна – протистояння двох військово-політичних блоків на чолі зі США та СРСР, що привело світ на межу ядерної війни. Значну роль у Холодній війні відігравало ідеологічне протистояння та пропаганда. Конгрес США занепокоївся впливом комуністів на кіноіндустрію країни та створив Комісію з розслідування антиамериканської діяльності, що мала викривати ці впливи та запобігати їм.

На допит викликали й Дмитрика, він мав необережність у 1944-му вступити до американської Комуністичної партії, і хоча режисер майже одразу з неї вийшов, йому це пригадали. Едвард та ще дев’ятеро колег відмовилися свідчити проти кінематографістів. Невдовзі цю “Голлівудську десятку” звинуватили в неповазі до Конгресу. Покаранням обрали ув’язнення строком до 10 місяців та позбавлення можливості працювати за фахом.

Щоб продовжити знімати Едвард виїхав до Великої Британії. Там він відзняв три фільми. Але термін візи закінчувався, і йому довелося повертатися до США. Як тільки-но він ступив на американську землю, його заарештували. За кілька проведених місяців у в’язниці Дмитрик дізнався, що деякі члени “Голлівудської десятки” і справді були з компартії. Він розумів, що опинився в дуже складному становищі, а тому вирішив свідчити. Коли його викликали у квітні 1951-го на допит, він відповів на всі питання, назвавши імена членів партії. За таке одкровення йому повернули можливість знімати фільми.

Першою роботою після перерви став фільм “Снайпер”. Це історія про серійного вбивцю, який вбивав жінок із рушниці, які йшли вулицею повз його вікна. У стрічці зображено не лише кропітку роботу детективів, а й необхідність ізоляції та лікування психічнохворих злочинців. Фільм отримав Оскар за найкращий сценарій. Продюсером цього кіна був Стенлі Кранмер. Після успішного прокату “Снайпера” Кранмер та Дмитрик створили ще кілька стрічок: “Вісім залізних чоловіків”, “Жонглер”, “Закляття на “Кейні”. У цих картинах знімалися топові голлівудські зірки.

“Закляття на “Кейні” став не лише одним із найкасовіших стрічок того року, а й отримав 8 оскарівських номінацій. Із них дві – за найкращу чоловічу роль та найкращий фільм – вдалося отримати. Успіх приніс визнання Дмитрику, він став одним із провідних класиків Голлівуду.

У 1950-1960 роках режисер співпрацював із найспішнішими студіями – Коламбія, 20-те Сторіччя Фокс, Метро Голоден Майер, Парамаунт Пікчерз. Стрічки Дмитрика мають успіх не лише в глядачів, а й у критиків. Імениті актори – Кларк Гейбл, Марлон Брандо, Монтгомері Кліфт, Дін Мартін, Джейн Фонда, Елізабет Тейлор, Шон Конері, Бріджит Бардо – знімаються в фільмах Едварда Дмитрика.

Наприкінці 1970 років митець відійшов від режисури й вирішив присвятити себе викладанню. Читав лекції в Техаському та Південно-Каліфорнійському університетах. Написав кілька книг.

1 липня 1999 року Едвард Дмитрик відійшов у засвіти. Похований в меморіальному парку Форест Лоун у Голлівуді.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram