Галичина дала багатьох видатних людей, хоча здебільшого пишається ними Польща. Але це не підстава забувати, що народжені ці люди на нашій землі. Один з них Ян Щепаник, якого цілком заслужено називали “польським Едісоном” та “галицьким генієм,” народився у передмісті Мостиська, що на Львівщині, у 1872 році, а помер у 1926-му, в розквіті сил в Тарнові. Він закінчив Краківський університет і працював вчителем у провінції на підавстрійській Галичині. Відомим у цивілізованому світі його зробив замах на іспанського короля Альфонса XIII, точніше факт, що монарх залишився живий завдяки бронежилету, що виготовив Щепаник.

На полі бою споконвіку використовували кіраси чи аналогічні обладунки. Щоправда, їхня громіздкість ускладнювала пересування піхотинця, сповільнювала його рухи, додавала ваги вершнику та перевантажувала бойового коня, тому воїнам доводилося шукати компроміс між надійністю захисту й зручністю для атаки на ворога. Найбільш захищені обладунки завжди були в командирів вищого рівня, роль яких – керувати, а загибель від навіть випадкової кулі чи стріли нерідко призводила до повної поразки всього війська в битві.

Так само споконвіку можновладні персони мали всі підстави побоюватися за своє життя: оскільки їхнє правління було довічним, багато хто бажав вкоротити їм віку. Підступний вбивця може вистрелити у будь-який момент, варто королю з’явитися на публіці. А наприкінці XIX і початку XX сторіччя Європу та Північну Америку охопила “мода” на політичні замахи. Вбивали мерів, губернаторів, королів, царів і президентів. Але ж закутим з ніг до голови виходити до народу лідеру нації теж не годилося. Потрібні були такі обладунки, що могли захистити основні життєві органи, водночас зберігаючи вигляд звичайного урочистого вбрання.

Попит формує пропозицію. Ініціатива належала ще одному полякові, що жив у США, Казімєжу Жеґленю. На його замовлення Щепаник створив легкий, зручний і надійний бронежилет з шовку та тонких сталевих пластин. А ефективність підприємливі поляки демонстрували наочно: на всесвітній виставці у Чикаго сто двадцять років тому Ян Щепаник вдягав жилет, а Жеґлень стріляв у партнера, або навпаки. (Цей досвід “випробувань”, гадаю, варто ретельно вивчити і врахувати й нині, при тендерах на закупівлю бронежилетів для ООС).

Вдячний король нагородив винахідника найвищою відзнакою Іспанії з тих, що може вручатися інозмцям – орденом королеви Ізабели Католички. Імператор Франц-Йосиф розпорядився звільнити талановитого юнака від строкової військової служби та подарував кілька коштовних пістолетів. Від запропонованого ж російським царем Миколою II ордену святої Анни (“Анни на шию”) австро-угорський підданий Ян Щепаник відмовився, проте не встояв від істинно царського подарунку – золотого годинника з діамантами.

Однак найбільшу увагу Щепаник приділяв технічним технологіям кольорової фотографії і звукового кіна, а також геть фантастичним на той час приладам: фотоскульптор, електрична гвинтівка, літак з рухомими крилами, вертоліт з подвійним гвинтом, дирижабль і підводний човен. Фірма AGFA ґрунтуючись на винаході Щепаника, виробляла кіноплівку “Аґфаколор”. Ідеї цього винахідника дозволили знімати кольорові фільми, вперше зі стандартною швидкістю 24 кадри в секунду.

Патент Великої Британії № 5031, отриманий Щепаником у 1897 році зафіксував пріоритет галицького винахідника у створенні “Камери для відтворення зображень на відстані за допомогою електрики,” – тобто у винайденні електронного телебачення. Причому зображення прилад під назвою “телетроскоп” давав не чорно-біле, а кольорове, та й існував він не лише у кресленнях: Щепаник демонстрував телетроскоп у Петербурзі, викликавши захоплені відгуки у російській науковій періодиці.

Крім того, Ян Щепаник займався й механічним телебаченням, але на той час він лише вдосконалював винайдені до нього пристрої. У Польщі свого “Едісона” вважають винахідником кольорової фотографії, факсу, сканера та копіра.

Відповідно, не все з перерахованого запатентовано на Яна Щепаника, але приблизно п’ятдесят винаходів, великих і не дуже досі використовуються у техніці. Метод виготовлення тканин із набивним малюнком викликав переворот у легкій промисловості, а так званий “фотоскульптор” є, судячи з опису, прототипом сучасного 3D-принтера.

Щепаник зібрав велику колекцію книг, був знайомий зі своїм видатним сучасником Марком Твеном. Беззаперечно вагомим є і його подарунок Львівській політехніці. Син винахідника, Збігнев, у 1930-му, через шість років по смерті батька, подарував бібліотеці Політехніки 186 книжок фахової науково-технічної літератури, з приблизно тисячі томів, що зібрав Ян Щепаник за життя.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram