Єдинороги – це мітичні істоти, що наділені розумом, мовою, духовною чистотою та з’являються лише перед тими, кого обирають самі, а отже трапляються вкрай зрідка, й побачити єдинорога – це велике щастя. Їхні зображення з давніх-давен можна знайти чи не у всіх цивілізацій сходу і заходу Старого Світу, вони відіграють значну роль у мітології та геральдиці. Щоправда, ця традиція не сильно прижилася в нашій культурі й досі видається тут запозиченою. От тільки звідки запозичена вона – зі сходу, заходу чи з півдня?

Найдавнішими вважаються єдинороги, зображення яких археологи знайшли серед руїн давньої доарійської цивілізації Індостану; в Персії, давньому Китаї і на Тибеті, на Близькому Сході й в Європі – вони поширилися світом. Наша земля – не виняток.

За легендою, останнього в Україні, а відтак і в усій Європі, єдинорога застрелив на полюванні ще в XVI сторіччі барський староста Бернард Претвич, видатний захисник Поділля і славетний мисливець. Зберігся навіть ріг впольованої ним істоти – Претвич подарував цей ріг польському королю, а той віддав у дар імператорові Священної Римської імперії Фердінанду. І нині ріг останнього європейського єдинорога можна побачити у Віденському художньо-історичному музеї.

Галина Пагутяк, Юрій Винничук та інші українські письменники вводили єдинорогів у свої твори, але переважно як символ з давніх мітів, а от для японського письменника Харукі Муракамі наша Україна, очевидно, є напівмітичною країною далеко за морем, відтак він впевнений, що якщо ці мітичні тварини десь і існують, то саме в Карпатах.

“– Маю до тебе ще одне прохання, дозволиш?
– Прохання? Дивлячись яке.
– Мене цікавлять єдинороги.
– Єдинороги… – повторила вона”.

Персонаж роману “Кінець світу, або Країна див без гальм” розшукує череп єдинорога, нібито знайдений під час Першої світової війни в Карпатах ротмістром російської армії, який до мобілізації був аспірантом у Петербурзькому університеті. І хоч ротмістр той загинув у буремній коловерті подій 1917 року, йому перед тим вдалося передати знахідку в Петроград, де зрештою череп потрапив до рук науковців.

“Професор Перов зібрав експедицію з кількох аспірантів і асистентів, виїхав до України й близько місяця вів розкопки там, де колись рив окопи загін молодого ротмістра. І хоча більше жодного такого черепа, на жаль, знайти не вдалося, саме там вчені відкрили масу безцінних для науки фактів і явищ. Ця місцевість, знана як Волтафільське плато, у часи війни вважалося рідкісним на Західній Україні природним узвишшям, що ідеально годилося для оборонних укріплень”.

Черепи єдинорогів зацікавили героя роману не від забаганки, за їхньої допомоги можна було читати чужі сни…

Роги єдинорогів були вельми ходовим товаром у давні часи; попит на них перевищував пропозицію, що створювало сприятливу кон’юнктуру для всілякого контрафакту й обманів споживачів. Найчастіше під маркою рогу єдинорога продавався бивень нарвала. Ще одна назва цієї родини китоподібних істот – однорогові, так само як і єдинорогів у нас можуть називати також однорогами. Іноземців у Московії XVI сторіччя вражало, як багато тут продавалося рогів єдинорога; це викликає підозри, що в сибірській тайзі їх на той час ще вдавалося вполювати.

Читайте також: Зоряні рани України

І все ж, невже єдинороги – всього лише вигадка фантазії наших пращурів? Або лишається вірогідність, що вони існували в давні часи? Деякі науковці припускають, що так, існували. І навіть живуть у теплих країнах Африки та Азії до нашого часу, тільки ми тепер називаємо їх… носорогами. Порівняйте: єдинороги непарнокопитні, носороги теж непарнокопитні; у єдинорога ріг стирчить з лоба, у носорога один, рідше два, розташованих послідовно роги, що ростуть з носа і малий – з лоба; розтертий на порошок ріг білого єдинорога в давнину вважався універсальним засобом від багатьох важких недуг і протиотрутою, а білий носоріг в Африці нині практично винищений саме через міт про цілющі властивості його рогу.

Справжнім претендентом на те, щоб зватися прототипом єдинорогу може вважатися еласмотерій, що вимер відносно недавно – на пам’яті людства, всього лише приблизно 39 тисяч років тому. У печерах перших людей збереглися його зображення. Ареал еласмотерія включав і нинішню територію України. Але, найголовніше, він мав довший, ніж у сучасних носорогів ріг та дуже коротку морду, через що здавалося, ніби ріг ріс не з носа, а справді посеред лоба.

Принаймні ще в XIX сторіччі таке припущення висловив харківський професор зоології, засновник зоопарку в цьому місті, Олександр Брандт. Та, наскільки нам відомо, єдинорогів за ґратами харківського зоопарку не спостерігалося.

То, якщо Росія – батьківщина слонів, ми можемо сміливо відповідати, що Україна – батьківщина носорогів, а можливо й єдинорогів.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram