Сьогоднішній день є особливим. Є нагода ще раз сказати: добро краще від зла. Звісно, модерна доба перевернула все догори дриґом, але все-таки в людині працює якийсь механізм, немовби клацає лічильник, що фіксує слова, думки й вчинки. Цей механізм ми називаємо сумлінням. І навіть якщо поруч немає нічого та нікого іншого, у власній світоглядній філософії кожного з прожитих нами днів ми все ж можемо відрізнити, що насправді гарно, що – ні. Попри будь-який досвід і неабиякий песимізм сьогодення, кожна людина може почути в собі калатання цього дзвіночка совісті, який підкаже, що зробити саме так, а не інакше.

Про добро й доброту розповідають казки та притчі, щастя добра в своєму персональному житті ми очікуємо, правду кажучи, щодня. Нам хочеться доброго та не хочеться злого. Ми прагнемо світла й усмішки довкола себе і в собі. Ніхто не хоче, щоб із ним трапилося зло.

Міжнародний день прикметний особливим відтінком добрих справ. Вони мають бути безкорисними, спонтанними проявами, такими, про які зазвичай кажуть, що ллються ці добрі прояви із самісінького серця. Так, у біблійній мові людське серце – не просто насос, що перекачує кров. Серце в багатьох віруваннях – це не просто метафора, але воно є головний центр управління людиною, тому що є також помешканням людської душі й місцем, де народжуються її пориви.

Добре серце – добрі навички, лихе – прояви його будуть лихі. “Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя”, – сказано в Приповістях Соломонових 4:23. Життя і добро – синоніми. Лікарі радять берегти психічне та нервове здоров’я. Коли мій тато гнівався, він одразу ж почувався тяжко хворим. Я, як і ви, вже знаю по собі: коли я злюся, щось у мені опускається донизу, і я чомусь роблюся хворобливо-беззахисним. Пориви зла руйнують нас, добрі вчинки створюють у наших душах відчуття здоров’я, комфорту, затишку, того, що ми на вірному шляху.

Але легко й просто сказати, як у 13 главі Послання апостола Павла до римлян: “Чини добро”. Ми залюбки здійснимо добрі вчинки тому, від кого напряму залежить наша доля чи тому, хто, знаємо, відповість добром на добро. Але, навчені так званим гірким життєвим досвідом, ми часто не тільки не бачимо потреби зробити щось і комусь добре просто так, а ще й не радимо цього чинити.

Скільки, здавалося б, яскравих прикладів про добро, яке начебто не дало плодів ми маємо довкола! Невдячний жебрак, який плюнув у твій бік, по тому як ти сипнув йому в долоню дрібноти. Донька чи син, на якого батьки змарнували “ціле життя”, але ті “не відповіли добром на добро”. Сусідський хлопчина-безбатьченко, якого ти годував щоразу, як він приходив зі школи, бо його матері ніколи немає вдома, а він виріс, і пограбував твоє помешкання.

Чинячи добро, людина не застрахована від зла. Так само як і Бог, який учинив цей світ і людину, не був застрахований від зла, яке обрала людина. “Сонце світить навіть злим”, – перефразував Священне Письмо Френсіс Бекон. Що ж робити? Як вродити добро у своєму серці? Як змусити себе, не з відчуття самозахисту чи гордощів, а просто так творити добро? Хоча раз на рік, хоча би 17 лютого?

Узагалі-то людині притаманні спонтанні прояви добра. Я думаю, тому що добро має Божу природу, і тому що людина є образом Божим, тобто тим суб’єктом, що містить у собі якості надлюдські, божественні, то їй є притаманно володіти та виявляти спонтанне добро. На кшталт того, як це чинив Помазаний (Ісус) Богом Цар, що прийшов спасти людей “від гріхів їхніх”, від них самих. “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі” (Мт 5:16) – промовляє Ісус у проповіді на горі своїм учням, християнам, і всім іншим, хто це чує і може чинити.

Узагалі-то добро має литися із серця спонтанно. І тому ми маємо тренуватися. Не тільки плавати й займатися ходьбою, щоб його стінки були здоровими та міцними, а також тренувати безкоштовну любов до людей – щоб серце було повне світла, і тоді це світло проллється іншим. Іноді, щоб учинити добро, тяжко переступити межу приватного простору іншої людини, нам соромно й ми боїмося осоромитися, паралельно образивши своєю добротою інших. Утіштеся: образити можна добротою уфондованою, запрограмованою, а добротою, якщо вона щира, спонтанна достеменно не вчиниш зла. Тому не соромтеся бути добрими. Можна навіть не тільки сьогодні, а всі 366 високосних днів 2020 року.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram