Українську академію наук засновано за указом останнього українського гетьмана Павла Скоропадського від 14 листопада 1918 року. Академія була самоврядною установою, що складалася з ще 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінетів, 2 лабораторій, Ботанічного та Акліматизаційного садів, Астрономічної обсерваторії, Біологічної станції, бібліотеки, друкарні та архіву.

Видання Академії мали друкуватися виключно українською мовою. Статут підкреслював і загальноукраїнський характер Української академії наук. Адже дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, а й українські вчені Західної України, яка тоді входила до складу Австро-Угорщини. Іноземці також могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН. Президію та перших академіків, по три на відділ, призначив уряд Скоропадського, а в подальшому членів мали обирати ці академіки.

Читайте також: Борис Патон – найстараший президент Академії наук України. Академію заснували в день його народження

Перше історичне спільне зібрання академіків вільної України відбулося якраз 27 листопада 1918-го року. На ньому президентом УАН колеги обрали професора Володимира Вернадського, а незмінним секретарем Агатангела Кримського. Гетьманський уряд виділив чималі кошти для організації перших науково-дослідних катедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів: історико-філологічного, фізико-математичного та соціальних наук, які охоплювали три інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.

Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ.

Більшовицький уряд УСРР підтвердив заснування УАН, визначивши її структуру та фінанси. Уже 1921 року відбулося перше скорочення наукових співробітників. Декретом від 14 червня 1921 року Рада Народних Комісарів УСРР схвалила “Положення про Всеукраїнську Академію наук”, згідно з яким Академія визнавалася найвищою науковою державною установою республіки та підпорядковувалася наркомату освіти. ВУАН поділялася на 3 відділи, кожен з яких мав у своєму складі катедри, інститути або комісії. Ці наукові центри створювалися навколо одного з академіків ВУАН і сприяли зосередженню зусиль науковців довкола певного наукового напрямку чи проблеми. Такі центри були автономними та самостійно визначали напрям власних досліджень. Сама Академія не мала жорсткої ієрархічної структури.

Таке становище зберігалося до кінця 1920-х років, допоки радянський уряд не прибрав залишки автономії через втручання у процедуру виборів керівництва Академії. 1934 року внаслідок реорганізації відділи були фактично ліквідовані. У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УСРР. РНК УСРР затвердила новий статут АН УСРР, за яким вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи – її наукові інститути. Після перейменування Академія стала не національною, а територіальною науковою установою. Її знову поділено на три відділи: суспільних наук, математично-природничий і технічний.

Гетьман Павло Скоропадський
Гетьман Павло Скоропадський

Утім, колиска української національної науки АНУ – передовсім дітище нашого останнього в історії офіційного 17-го гетьмана Павла Скоропадського, нащадка Івана Скоропадського. Він обійняв в українській історії унікальне місце. Уроджений в Німеччині, у Вісбадені, до пяти років розмовляв виключно німецькою. Шестирічним у дідівському маєтку в Тростянці на Полтавщині Павло вперше почув українську. Невдовзі по тому, як у Петербурзі сталася Лютнева революція, нащадок Василя Скоропадського, рідного брата 14-го українського гетьмана Івана Скоропадського, Павло Скоропадський розпочав українізацію військових частин Російської імперії, що перебували на українських теренах. Найбоєздатніший 34-й корпус російської армії, в якому відбулася заміна офіцерів на проукраїнських, перетворено на 1-й Український. Генерал зіткнувся з прохолодним ставленням до себе з боку Генсекретаріату. Ще з літа 1917 року уряд Центральної Ради, занепокоєний великою популярністю аристократа-землевласника генерала Скоропадського, чинив йому перешкоди в керівництві корпусом. 27 січня у Бересті було підписано Берестейський мир, а 29 квітня 1918 року, коли Михайло Грушевський якраз виступав із промовою в цирку, внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні, у країну ввійшли німецькомовні армійські легіони.

У Софійському соборі єпископ Никодим миропомазав Гетьмана. Тоді ж було опубліковано “Грамоту до всього українського народу”, де гетьман заявляв: тимчасово беру на себе всю повноту влади. Центральна Рада й усі земельні комітети розпускалися, міністрів та їхніх товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно “забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці”. Проголошено встановлення Української Держави замість Української Народної Республіки. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Відповідно до Законів, уся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася в руках гетьмана. Менше ніж за рік від початку свого гетьманування, провівши низку реформ, зокрема культурно-просвітницького та економічного характеру, Павло Петрович Скоропадський поклав булаву, 14 грудня 1918-го оголошений Симоном Петлюрою “поза охороною закону”.

У 1920-х разом із В’ячеславом Липинським Скоропадський обґрунтував теорію “Української дідичної, класократичної, трудової монархії-гетьманства”, теорію українського монархізму. Та монархізму в Україні не доля було прищепитися.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram