Третього серпня 1940 до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік увійшла Литовська РСР. Цього дня офіційно завершився процес анексії Литви Кремлем.

Після того, як Третій Райх та Радянський Союз розпочали Другу світову війну, розділивши між собою Польшу, Естонія, Латвія та Литва стали радянською зоною впливу. Інтереси Москви були офіційно закріплені 23 серпня 1939 року в документі, що дістав назву пакт Молотова-Ріббентропа. Дві імперії – червона та коричнева – ділили між собою світ.

Хронологія подій у Литві була такою. 14 червня 1940 року радянський уряд пред’явив Вільнюсу ультиматум щодо введення додаткових контингентів військ і формування прорадянського уряду. Наступного дня радянські війська напали на прикордонників, а 16 червня такі ж ультиматуми, як і Литві, були пред’явлені Латвії та Естонії. Вільнюс, Рига і Таллінн визнали опір безнадійним.

Єдиним, хто виступив проти визнання ультиматуму, був президент Литви Антанас Сметона. Він наполягав на збройному опорі агресії, але його не підтримала більшість кабінету міністрів, тому Сметона був змушений емігрувати до Німеччини. Великобританія, яка могла надати допомогу країнам Балтії, тоді не була готова йти на конфронтацію з Радянським Союзом, тому що в Європі розгоралась Друга світова війна. Армії Литви, Латвії та Естонії помітно програвали Робітничо-селянській Червоній армії. Влада цих країн прекрасно усвідомлювала, що будь-які дії проти окупації країн могли перерости в збройне захоплення, і тоді б вони не змогли зберегти свої народи від знищення.

Читайте також: Карпатська Україна: свобода, розчавлена угорськими окупантами

Колишній голова Сейму Литви, лідер “Саюдісу” Вітаутас Ландсбергіс щодо цього каже: “Сметона, як на мене, зробив правильно. Латвійський та естонський президенти лишилися і були змушені підписати дуже погані документи про передачу влади. Сметона сказав: “Я не хочу”. Він не знав, що буде, але це можна було передбачити: прийдуть більшовики, поставлять до стіни і змусять “законно” передавати Литву. Він перейшов до Німеччини, яка була союзником Сталіна. Але Німеччина вчинила не як союзник і не повернула президента у сталінські пазурі”.

1 липня новий маріонетковий уряд призначає вибори до Народного сейму Литви. Вони відбуваються 14 та 15 липня, а за три дні до них окупаційна влада арештовує членів попереднього уряду, хоча Литва формально ще вважається незалежною державою. Участь у виборах бере місцева комуністична партія, яка вийшла з підпілля.

Це були вибори у кращих радянських традиціях – на одне місце претендував лише один кандидат. Кожному виборцю ставили штамп у паспорті в день голосування. Результати оголосили ще до офіційного закриття виборчих дільниць. Вони виявились цілком очікуваними – при явці у 95% перемогу здобув прорадянський “Союз трудового народу”, контрольований комуністами. За нього “проголосувало” 99% виборців. Варто зазначити, що інші політичні сили до участі у виборах допущені не були – у них брали участь лише кандидати від “Союзу трудового народу”.

Читайте також: “Щоб хоч один міністр загинув у бою за Україну”

Більшість виборчої документації – бюлетені, протоколи тощо – знищується через кілька днів після голосування. Ті, що вціліли, свідчать – явка дійсно була високою. І “за” проголосувало дійсно багато людей. Бо процес був контрольованим – людям розповідали, що їхній вибір буде відомий владі. Але багато бюлетенів були недійсними, бо виборці їх псували у всілякий спосіб: залишали порожніми, писали в них антирадянські гасла, рвали. Проте це не завадило комісіям зараховувати їх на користь “Союзу трудового народу”.

Новообраний Сейм Литви вже 21 липня збирається на сесію та одноголосно ухвалює рішення про приєднання до Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Третього серпня 1940 року Литва офіційно стає чотирнадцятою республікою Радянського Союзу.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram