Якщо розповідь про очікувані художні книжки українських авторів я починала із сучасної літератури, то до перекладних, очевидно, краще зайти з класики.

Ще у жовтні минулого року проєкт “Вавилонська бібліотека” анонсував переклад роману Курта Воннеґута “Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку”. Книжка мала з’явитися у грудні 2019, але дата появи “перекочувала” у 2020-й.

Курт Воннеґут – один із моїх улюблених авторів ще зі студентських часів. Його романи абсолютно ні на що не схожі і щоразу викликають у мене захват. З-поміж десь п’яти прочитаних великих текстів найулюбленіший – “Галапагос” (до речі, перекладений українською, рекомендую). Що ж до “Сніданку чемпіонів”, то оповідь у ньому побудована так, наче автор розказує про людство інопланетянину, який нічого про нас не знає. В інтерпретації Воннеґута це має бути страшенно цікаво та незвично. На щастя, цього роману я ще не читала, тож чекаю з нетерпінням.

Що я точно читала раніше, і то не раз, – це “Король Лір” Вільяма Шекспіра. І не було би нічого особливого в анонсі чергового виходу чергового перекладу, якби це не було видання з ілюстраціями Владислава Єрка (видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, звісно). Якось на Франкфуртському книжковому ярмарку довелося показувати книжки з його ілюстраціями іноземним видавцям. Пригадую захват в їхніх очах. Словом, це саме та книжка, яку невідомо коли читатиму, але в домашню бібліотеку куплю відразу.

Ще одне видання, яке просто слід буде мати в бібліотеці – це “фаберівський” коментований двотомник Томаса Еліота, появу якого в цьому році анонсує видавництво “Навчальна книга-Богдан”. Тут я навіть не знаю, як переконувати, просто повірте.

Як по правді, то “Богдану” часом просто хочеться вклонитися за їхні книжки. Чого варті лише 5 товстелезних томів романів Станіслава Лема, або 4 – оповідань Рея Бредбері. До них у 2020 видавництво обіцяє додати ще й усі новели О’Генрі. Не те, щоб я фанатіла від літератури ХІХ століття, але гумор О’Генрі перед сном – це саме те, що треба в нашій несмішно-смішній країні, щоб зберегти психічне здоров’я на прийнятному рівні.

Переходячи від класики до сучасної літератури, відзначу передусім роман “Цирцея” Мейделін Міллер, переклад якого готує до друку видавництво Vivat. Мейделін Міллер – американська письменниця та науковиця, фахівчиня з античності, викладачка латинської та грецької мов. Її перший роман “Пісня Ахілла” вийшов у 2012 році і, кажуть, спричинив вибух в американському сучліті. До перекладу українською, наскільки знаю, так і не дійшов. З “Цирцеєю”, схоже, українському читачу пощастить більше. Імовірно, ще й тому, що влітку 2019 канал HBO Max оголосив, що планує зняти за романом серіал для свого проєкту потокового відео.

“Цирцею” я запримітила на Франкфуртському книжковому ярмарку ще у 2018-му, коли вона щойно з’явилася англійською. А вже на ярмарку минулоріч остаточно включила її в список must read. У романі Мейделін Міллер мене інтригує те, що за основу взято всім нам відомі давньогрецькі міти, які переосмислюються та розгортаються в ширший текст. Цирцея (або у грецькому варіанті Кірка) – неоднозначна героїня: донька самого Геліоса, утім, без божественних сил, зате з силами чаклунськими, вислана жити на далекий острів, де її не минув, схоже, жоден видатний мореплавець античності: від аргонавтів і до самого Одіссея. Зважаючи на те, що в 2009-2010 роках авторка навчалася в Єльській школі драми, де зосереджувалася на адаптації класичних текстів до сучасних форм, “Цирцея” має виявитися непересічним текстом. Захоплені читацькі відгуки на Goodreads це підтверджують.

Останні два романи у моєму списку очікуваних книжок виявляться несподіваними, для тих, хто мене знає. Це “Книгарня на розі” (The Bookshop on the Corner) та “Книгарня на узбережжі” (The Bookshop on the Shore) шотландської письменниці Дженні Колґан. Вони “проскочили”, імовірно, ніким не поміченими у списках планованих книжок видавництва “Рідна мова”. Дженні Колґан пише легкі романтичні комедії, а також нонфікшн. Згадані два романи входять до циклу Scottish Bookshop і мають доволі високий рейтинг на Goodreads.

Сам феномен активної читацької зацікавленості книгарнями і вужче – шотландськими книгарнями – пов’язаний з успіхом “Щоденника книгаря” Шона Байзелла, який, до речі, виданий українською у 2019-му. Правду кажучи, романтичні комедії – не зовсім мій жанр. Але річ у тім, що я колекціоную книжки про книгарні, і ці дві – чудово пасуватимуть моїй колекції.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram