Джозеф Маккарті, сенатор від штату Вісконсин, виступаючи в жіночому клубі у Західній Вірджинії, проголосив промову, з якої і ведеться відлік явища, названого на його честь – “маккартизм”. У цій промові він звинуватив офіційні органи самих США у потуранні прокомуністично налаштованим силам і просто радянській агентурі, що заполонила усі державні інституції Сполучених Штатів.

Не Маккарті заснував Комісію з розслідування антиамериканської діяльності – це сталося задовго до нього, у 1934 році. Але мало хто чув про її існування, Маккарті ж вдалося на рівному місці створити кошмарне шоу. Розслідувати, власне, не було чого – Ґувер не спав, ФБР працювало й успішно розкрила радянську шпигунську мережу в США, і в лютому того ж 1950-го заарештувавши подружжя Розенбергів, які вкрали для Сталіна секрет американської ядерної бомби, а згодом пов’язало й решту агентів радянської розвідки аж до Рудольфа Абеля. Американські Збройні сили в Кореї у 1950-53 роках, маючи мандат від ООН, успішно загнали червоних за 58-у паралель.

Але політик думає про наступні вибори, а не долю нації. Маккарті був республіканцем, а вже два десятиліття Білий дім займали демократи. Отже, сенатору задля збереження реноме патріотичного політика лишалося зайнятися тільки зведенням політичних рахунків і перевірками на благонадійність переважно у галузях літератури та шоу-бізнесу.

Не випадково Рей Бредбері написав свій роман “451 градус за Фаренгейтом” саме у розпал маккартизму, у 1953 році. Із бібліотек вилучалися книжки, в яких ввижався “привид комунізму”, Маккарті складав списки неблагонадійних конгресменів і співробітників Держдепу, на свій розсуд кваліфікуючи, що є на благо Америці, а що ні. Водночас комісія з розслідування антиамериканської діяльності допитувала кінозірок.

Протистояння з тоталітарною імперією змушувало американське суспільство не лише мобілізовуватися, а й вдаватися до тоталітарних методів. Як відомо, той, хто вбив дракона – сам перетворюється на дракона. У процесі боротьби зі злом доводиться визнавати ефективними методи зла, але якщо для боротьби за свободу і демократію використовуються тоталітарні методи – чи не є це перемогою тоталітаризму?

Незадовго до відкриття сезону полювання на відьом, сенатор Маккарті (у попередньому житті адвокат, а згодом – суддя) виступав за відміну смертної кари нацистським злочинцям, через те, що зізнання вони робили під американськими тортурами.

Не забуваймо, що являв собою ворог по той (точніше, наш) бік залізної завіси. У 1950 році в Радянському Союзі відновлюється смертна кара, яку скасували в 1947-му. Того ж 1950 року першими розстріляними стали ленінградські керівники – за російський націоналізм і спробу створення компартії РРФСР.

Коли в Радянському Союзі розстрілювали пітерських номенклатурників, допитували лікарів, розчавили вантажівкою Міхоелса, у США намагалися викликати на допит британського підданого Чарлі Чапліна – що називається відчуйте різницю. Але згодом Маккарті перейшов з інтелігенції на політиків і військових єдиною провиною яких була підтримка демократичної партії: наприклад, накинувся на державного секретаря Ачесона (політична структура НАТО – його творіння) і на “генерала перемоги” Джорджа Маршалла (автор військової структури НАТО та “плану Маршалла”) – стало ясно, що він втратив береги. А коли Маккарті спробував “атакувати” американські Повітряні сили, то явно не розрахував свої сили. Йому дали відсіч, викривши фальсифікацію документів сенатором Маккарті. Телебачення, яким Маккарті так прагнув скористатися у своїх цілях, оголосило йому бойкот, побачивши загрозу свободі слова.

У грудні 1953-го в Радянському Союзі розстріляли Берію, а наступного року сенатора Маккарті усунули від розслідування антиамериканської діяльності. Ще раніше, у 1952-му, завершився двадцятирічний період влади Демпартії і президентом обрали республіканця Айзенгавера. У СРСР натомість офіційно існувала тільки одна партія, але насправді по смерті більшовика Сталіна державу очолив меншовик Хрущов і згодом цей період назвали Відлигою.

Безумовно, захищати оплот свободи й демократії – свята справа. Тільки робити святу справу диявольськими методами не годиться, а сенатор Маккарті вдався до таких методів, що захищати свободу й демократію довелося вже від нього.

Інакше Америка дійшла б стану тоталітарної диктатури, такої ж, як і сталінський Радянський Союз. Той хто ладен відмовитися від свободи заради безпеки – не отримає ні свободи, ні безпеки. Протистояння з путінським режимом загрожує не лише втратою окремих територій чи Незалежності взагалі, ми ризикуємо стати такими, як вони.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram