Сьогодні розслідуємо історію слова чо́боти (і поняття, цим словом позначеного), а також з՚ясуємо значення тих назв, до яких це слово входить. Ми вже зверталися до неозорого світу назв взуття у блозі Взуття і мова: Ой, гоп, черевички! Йдемо далі. Отже…

Чо́боти – це тип взуття з доволі високими халявами на підборах (могли бути з гострими загнутими догори носками). Халя́вою ж називають верхню трубчасту частину чобота, яка прикриває литку.

Пробіжимося фразеологізмами, у яких бере участь це слово: лизати халяви (халяву) [в кого] – “підлабузнюватися до кого-небудь”; робити з губи халяву / робити з писка халяву – “не виконувати обіцянки, обдурювати, перебільшувати”; розпустити язика (морду), як (мов) халяву – “те саме, що лаятися”; ускочити вище халяв – “потрапити в яку-небудь біду, халепу”; смалити халявки [до кого] / присмалювати халявки (литки) [біля кого] – “залицятися до кого-небудь, загравати з кимсь”. У переносному значенні (з лайливим відтінком) “халява” – це “неохайна, розпутна чи скупа людина”.

Принагідно звертаю увагу на відмінювання слова “чоботи”. Бачимо, що під час цього відбувається чергування “і/о” (“відкритий / закритий склад”), а також наявні паралельні форми:

відмінок однина множина
називний чо́біт чо́боти
родовий чо́бота чобі́т
давальний чо́боту, чо́ботові чо́ботам, чобо́тям
знахідний чо́біт чо́боти
орудний чо́ботом чо́ботами, чобітьми́
місцевий на/у чо́боті, по чо́боту на/у чо́ботах, чобо́тях
кличний чо́боте* чо́боти*

Типи чобіт (яловичі, козлові, саф՚янові) розрізняли залежно від різновиду шкіри, з якої їх виготовляли. Найпопулярнішими були чоботи чорного або червоного кольору.

Про історію слова “чоботи” Г. Войтів пише: “Воно відоме всім східнослов’янським мовам і деяким західнослов’янським, зокрема польській. Переважна більшість дослідників вважає слово чобіт запозиченням із тюркських мов (перс. čabatan, čabаˇtu, татар. čabata, чув. šabada)”. 

Слово “чоботъ” свого часу так поширилося, що залишило далеко позаду синоніми “сапогъ” і “ботъ”. Про таку значну поширеність цього різновиду взуття свідчить часте використання слова “чоботи” у прислів’ях: “Що б то був за швець, коли б усім на один копил чо́боти шив”, “Швець без чобіт, а тесля без воріт”, “Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чо́боти ледащо, а їсти нема що”, “У ледачого хазяїна і чо́боти з ніг украдуть”, “Пан в чоботях, а босі сліди знати”, “Він мене знає, як чо́боти на своїх ногах”, “Шкіра на чо́боти, язик на підошви”, “Що мені з того, що світ широкий, як у мене чобіт нема”, “Правда в постолах, а кривда в чоботях” тощо. І цей перелік можна вести далі.

Чобота́рем іменують “майстра, який шиє і ремонтує чоботи та інші види взуття”. А ще цим словом називають також і шилодзьобку – “птаха родини сивкових з довгим тонким дзьобом, загнутим догори”. Про людину, яка займається чоботарським ремеслом, кажуть, що вона чоботарює.

Чоботи символізували достаток та родинну злагоду. “І хоч чоботи, – пише Л. Кожуховська, – мають давнє походження, у селянський побут вони ввійшли набагато пізніше – лише наприкінці XVIII ст., та й то здебільшого серед заможного населення, і слугували символом соціальної належності до панівних верств. Сап՚янці (чорнобривці) – святкові жіночі чоботи з особливої шкіри – сап՚яну – червоного, зеленого, жовтого кольорів із трохи задертими носами, невисокими халявками і вищими, ніж у чоловічих чоботях, підборами. Виразно оформлені орнаментом сап՚янці носили головним чином дуже заможні жінки. У бідноти коли й були які чоботи, то нерідко одна пара на всю родину. Чоботи були важливим обрядовим символом. Напередодні весілля дівчина вишивала молодому та його батькам сорочки, а юнак своєю чергою мав пошити тещі ялові чоботи. У весільній пісні співається: "Оце тії чоботи, що зять дав. Та й за тії чоботи дочку взяв". У цьому випадку вони відігравали роль символу родинної злагоди, любові, взаєморозуміння”.

Далі перейдемо до багатослівних назв зі словом “чоботи”: високі чо́боти – “чоботи з довгими халявами”; витяжні чо́боти – “чоботи, в яких із суцільного шматка шкіри зроблені передок і халява”; мисливські чо́боти / болотні чо́боти – “чоботи з халявами, які сягають вище колін”; пасові чо́боти [застаріле] – “суцільні чоботи з невідрізним передом”; чо́боти з закотом – “чоботи, в яких край халяв відігнутий назовні”; чо́боти-сап՚янці – “чоботи, пошиті з сап՚яну” (сап՚я́н – “тонка м՚яка шкіра найрізноманітніших кольорів, виготовлена з козлячих (рідше овечих, телячих) шкур”).

Того, хто не чув про фольклорне чо́боти-скороходи (“чарівні чоботи, які швидко переносять на велику відстань того, хто їх взуває”), знайти важко. На розповіді про це чарівне взуття можна натрапити в європейських (зокрема й слов՚янських) казках. Інша назва цього “казкового транспорту” – семимильні чо́боти, адже коли їх узути, можна пересуватися з великою швидкістю на значну відстань: кожен крок – це сім миль.

Далі ознайомимося з фразеологізмами, де є слово “чоботи”. І їх доволі багато:

1) бити ноги (чо́боти) – “далеко йти; марно ходити куди-небудь”: “Ти думаєш, я задарма чоботи бив” (П. Панч);

2) два чо́боти на одну ногу – “про людей (перев. з негативними рисами), подібних чимось між собою”: “Оце вшив – два чоботи на одну ногу” (Укр. приказка);

3) два чо́боти – пара – “двоє людей, схожих один на одного, вартих один одного (за якими-небудь негативними рисами)”: “Два чоботи пара: кращі бомбардирські дуети європейських чемпіонатів”;

4) кресати підковами (підківками, чобітьми) – “енергійно йти, танцювати з запалом, натхненням”: “Мішки, скриньки – всі найтяжчі хлоп՚ячі речі – на возі; за возом – креше чобітьми сільська ватага” (Степан Васильченко);

5) лизати чо́боти (п՚яти, руки, рідко по руках і т. ін.) [кому] / облизувати чо́боти (п’ятки, передки, руки і т. ін.) [кому] – “підлабузнюватися до кого-небудь, принижуючи власну гідність”: “Щоб не “облизувати чоботи влади”: нобелівський лауреат Світлана Алексієвич вийшла з Російського ПЕН-центру”;

6) лізти (влазити і т. ін.) з чобітьми в душу [чию] – “грубо втручатися в чиєсь особисте життя, в коло чужих інтимних переживань, почуттів”: “Не треба лізти мені з чобітьми в душу, я сам розв՚яжу усі свої проблеми”;

7) підгортати (підгорнути) під чобіт (чобіток) [кого] – “ставити у повну залежність, підлеглість”: “Завзята, енергійна жінка може будь-якого чоловіка підгорнути під чобіт”;

8) під чоботом [чиїм] бути (жити, стогнати і т. ін.) – “бути в цілковитій залежності від кого-небудь, перебувати під чиєюсь владою, чиїм-небудь гнітом”: “Я теж пішов воювати бо впевнений, що Україна вільна і не може бути ні під чиїм чоботом”;

9) стоптати багато (не одну пару, сім пар і т. ін.) підошов (чобіт, черевиків, лаптів і т. ін.) / не одну пару підметок стоптати – “прожити дуже довго або довго чекати, добиватися чого-небудь”: “Один чоловік, стоптавши не одну пару чобіт, ледве добрів на ярмарок, аби продати гарнесенького бичка Гаврюшу, який вміє подавати голос і танцювати”;

10) топтати чо́боти (взуття, підошви): “а) зношувати, стоптувати чоботи (взуття, підошви); б) ходити, добиваючись чого-небудь”: “Це більший термін, ніж було донедавна, але менший, упродовж якого топтали кирзові чоботи батьки нинішніх рекрутованих (у СССР особи з вищою освітою служили 18 місяців, а без неї – 24)”;

11) [жартівливий] чо́боти каші просять / чо́боти роти пороззявляли – “чоботи продірявилися, зносилися”: “Щоб чоботи каші не просили. Для того аби не дати себе обманути у взуттєвій крамниці, слід не тільки бути уважним при виборі взуття, але й вимагати чек та гарантійний талон”;

12) дурний, як чобіт – “про дуже темну, забиту, неосвічену людину”: “– Ото я дурний, як чобіт, – воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці” (Іван Франко).

Гадаю, тепер ми і зі словом “чоботи”, і з фразеологізмами з ним “на ти”. І слова “Чоботи, чоботи ви мої, наробили клопоту ви мені” з відомої пісні уже точно не про нас.

Види й краєвиди

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]