Що робити, якщо з твоєю блискучою кар’єрою і визнанням все скінчено, вдома хвора мати, а квартиру от-от заберуть? Виживати за будь-яку ціну. Саме так вирішила головна героїня “Червоного горобця”, стрічки, що у березні тішить фанів триллерів про шпигунів.

Балерина Домініка Єгорова, якій більше “не світить” сцена, пристає на пропозицію свого дядька Вані та перетворюється на агента розвідки. Режисер Френсіс Лоуренс змалював трагедію дівчини, яка прагнула дарувати людям прекрасне, але опинилась у пеклі та вимушена була боротись за життя. Утім, згодом Домініка розуміє, що ніколи не належала собі, а лише державі. Ще до вербування вона перебувала у пеклі під назвою “Росія”.

Може здатись, що ця кінострічка – просто трилер про шпигунів та холодну війну, війну на випередження, яка досі триває між двома наддержавами. Проте за цим стоїть дещо більше. Тут показують пересічного росіянина, який є лише маленьким гвинтиком у великій системі. Особисте щастя цієї людини нікого не цікавить – головне місія, борг перед Батьківщиною. Недарма у картині циклічно повторюється ідея “Якщо ти нецікавий владі, ти ніхто”.

Картина не з легких. Вона віддзеркалює російський режим, що робить з молодих дівчат та хлопців хвойд. Їх навчають маніпулювати людьми та топтати свою гідність заради інформації. “Твоє тіло тобі не належить, воно належить державі”, – стверджує вчителька Школи горобців. У стрічці Росія “ставить на коліна” своїх громадян не фігурально, а буквально.

Режисер вбачає у наддержаві жорстокого ката, який може вибити зізнання з невинних. Жорстоке ставлення до власних агентів протиставляється “турботі про своїх” у ЦРУ. Героїв стрічки обливають льодяною водою, з них заживо здирають шкіру. І неважливо, залучені ці образи знущань із бурхливої російської історії чи такими справді є методи росіян сьогодні. Ключовим є те, що саме так Росію уявляють за кордоном, так бачить її світ. А це вже багато про що говорить. Дія відбувається після розвалу Союзу, зачіпають тему соцмереж, проте дійсність лишається радянською. Саме це творці фільму і підкреслюють.

У стрічці Росія постає такою, яка вона є. Інтер’єр квартири Єгорової у стилі знайомого нам всім багатого “совка”, дротові телефони, штукатурка, що осипається, огидні квітчасті шпалери, які відклеюються – все це дуже сильно контрастує із красивим, сучасним заходом. Совкові кабінети можновладців протиставляють скляним, модерновим кабінетам ЦРУшників. У кадрі сірі коробки російських будинків змінюються на затишні, чисті вулички Відня, Лондона, Будапешта.

Звісно, тут гротескно підкреслено сірий однаковий одяг “горобців”, шапки-вушанки та інші радянські символи, проте це зроблено навмисно, а не через поширені в Америці стереотипи. Після виходу стрічки російські кінокритики вхопились за такі деталі, буцім, дурні американські не розуміють російських реалій – ця країна давно не така, вона сучасна та давно змінилась. Я з цим не погоджуюсь. Саме такою Росія і є: суворою, сірою, совдепівською.

“Постановочні, показушні допити, акуратні свіжопофарбовані камери мають мало спільного з російською дійсністю, яку ми бачимо в Мережі і новинних сюжетах…І навіть кілька сцен з оголеною Дженніфер Лоуренс не рятують Red Sparrow. Нічого еротичного в них немає”, – пишуть критики. Такі репліки можна навіть не коментувати. Дмитро Кисельов точно знає краще, а Лоуренс взагалі огидна.

Безпосередньо Путін грає в сюжеті важливу, якщо не ключову роль. Проте його імені не промовляють. Називають просто: президент. Мабуть, побоялись скандалу, адже кремлівський лідер у стрічці є верховним катом і по суті сутенером. І хоча його з сюжету прибрали, проте візуально перетворили на Путіна Матіаса Шонартса, який зіграв дядю Ваню. Грим та безглузда зачіска зробили бельгійського актора дійсно схожим на ВВ.

Кажуть, що систему російської тоталітарної влади зламати не можна: вона вічна. Фільм “Червоний горобець” доводить, що це можливо. Що справа у самих “гвинтиках”, а не в обставинах і країні. Варто лише бути відчайдушною і розумною Людиною.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram