2 червня 1652 року відбулась одна з найбільших перемог української зброї – розгром польської армії у битві під Батогом. Відбулося це під час національно-визвольної війни українського народу, відомої також під назвою Хмельниччина. Навесні 1652 року козацьке військо вирушило до Молдовського князівства, аби укласти з ним військово-політичний союз і зміцнити його династичним шлюбом між Тимофієм Хмельницьким (сином Гетьмана Богдана Хмельницького) і Розандою Лупул – донькою молдовського правителя.

До козаків приєдналися кримські татари на чолі з Нуреддин-султаном. Однак дорогу союзникам перекрило 20-тисячне польське військо під командуванням Мартина Калиновського. Противники зійшлися в битві на березі Південного Бугу біля гори Батіг (нині околиці села Четвертинівка Тростянецького району Вінницької області).

Фактично, під час битви поляки потрапили у пастку. Козаки і татари повністю оточили їхній табір і 2 червня 1652 року взяли його штурмом. Кілька тисяч поляків загинули, в тому числі сам Мартин Калиновський зі своїм сином Самуелем. Лише небагатьом пощастило утекти. Сучасники порівнювали цю звитягу Богдана Хмельницького зі знаменитою перемогою карфагенського полководця Ганнібала над римлянами при Каннах (216 рік до нашої ери), коли так само відбулося оточення і розгром ворожої армії. Заради справедливості відзначимо, що масштаби Каннської битви були у кілька разів більшими, а перемогу Ганнібал здобув в умовах значної чисельної переваги противника.

Та після завершення битви під Батогом сталося те, про що воліють не згадувати в Україні, зате дуже добре пам’ятають у Польщі. Козаки викупили у кримських татар кілька тисяч полонених поляків, переважно шляхтичів, та безжально їх вирізали. Це було зроблено на знак помсти за тяжку поразку під Берестечком 1651 року. Не допомогли ні протести татар (які сподівалися продати поляків на невільничих ринках або звільнити їх за величезний викуп), ні деяких козацьких старшин. Так загинули, серед інших, генерал коронної артилерії Зигмунт Пшиємський, чернігівський каштелян Ян Одживольський, старший брат майбутнього короля Яна ІІІ Собеського – Марек Собеський. Вже у XX столітті в Польщі цю різанину прозвали “сарматською Катинню”. Сарматською – бо польські шляхтичі традиційно вважали себе нащадками войовничих кочівників-сарматів, на противагу слов’янському простолюду. Катинню – порівнюючи із масовим знищенням енкаведистами полонених польських офіцерів навесні 1940 року в Катинському лісі, що на Смоленщині.

Знак на честь перемоги українського війська під Батогом. Фото з відкритих джерел

Тож битва під Батогом стала не тільки славетною сторінкою української воєнної історії, але й однією з трагічних сторінок українсько-польських взаємин. Жорстокості під час Хмельниччини вистачало з обох боків. І забувати про це, звичайно, не можна – хоча би для того, аби подібні ексцеси ніколи знову не повторювалися.

…А 365 років тому Батізька перемога призвела до фактичної денонсації невигідного для козаків Білоцерківського мирного договору. Володіння Війська Запорозького знову поширилися, окрім Київського воєводства, на Брацлавське і Чернігівське. Польська шляхта тікала з України. 31 серпня 1652 року в Яссах союз України і Молдови був скріплений шлюбом Тимофія Хмельницького і Розанди Лупул. Відповідно, Молдовське князівство розірвало союз із Польщею. Однак організувати переможний військовий похід на Західну Україну й на Варшаву козаки тоді не змогли. За поширеною версією – через епідемію чуми в Галичині й на Волині.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram