Майбутній головний архітектор Києва Борис Приймак народився 11 червня 1909 року в місті Новочеркаськ, яке було центром козацької Області Війська Донського (нині Ростовська область РФ). Однак, практично все його життя проминуло в Україні. Тут він отримував профільну освіту, починав працювати, тут він реалізував більшість своїх творчих задумів.
1924 року Борис Іванович вступив до Харківського художнього військового технікуму на графічний факультет, а за два роки перейшов до художнього інституту на факультет архітектури. Саме в Харкові він вивчився на архітектора та почав свій трудовий шлях – спочатку креслярем, потім помічником архітектора в товаристві “Індустріальне будівництво” (“Індубуд”). У 1933-му він уже став старшим архітектором місцевого відділення “Діпроміста”. Там отримав перший досвід масштабних проєктів розбудови цілих міст, адже взяв участь у плануванні забудови Тбілісі, Запоріжжя, Кривого Рогу, Маріуполя.
Наприкінці 1930-х Борис Приймак на деякий час виїхав до Москви. Навчався в аспірантурі Академії архітектури СРСР, працював у архітектурній майстерні московської міської ради. У роки німецько-радянської війни був призваний до Червоної Армії, але залишався в Москві – служив у відділі маскування місцевої протиповітряної оборони (німецька авіація здійснювала нальоти на Москву протягом 1941-1944 років).
Після завершення війни Борис Приймак повернувся в Україну – до Києва, де зробив стрімку кар’єру. Він став одним із провідних містобудівників і протягом майже двох десятиліть – від 1955 до 1973 року – був головним архітектором Києва.
1949 року Приймак взяв участь у конкурсі, який проводився урядом УРСР, на забудову Хрещатика. Як відомо, головна вулиця столиці була зруйнована радянськими диверсантами й спецслужбами у вересні 1941 року. Але пропаганда звинуватила в усьому “німецько-фашистських окупантів”.
Після війни Хрещатик почали відбудовувати. Із кількох проєктів на конкурсі переміг саме той, співавтором якого був Приймак. Так протягом наступних п’яти років постав новий Хрещатик – у стилістиці так званого пізнього “сталінського ампіру”, який донині є візитівкою вулиці. Безпосередньо Приймак брав участь у проєктуванні таких споруд Хрещатика, як Головпоштамт (спочатку він називався Будинок міністерства зв’язку і поштамт), житлових будинків на розі Бессарабської площі та поруч із Пасажем.
Протягом 1955-1961 років Богдан Приймак разом із іншими архітекторами Авраамом Мілецьким, Анатолієм Добровольським став автором 16-поверхового готелю “Москва” на вулиці Інститутській (нині Алея Героїв Небесної Сотні). Будівля стоїть на місці знаменитого “хмарочоса Гінзбурга”, підірваного у вересні 1941-го, і тепер має назву “Україна” (що характерно, перейменування відбулося тільки у 2001-му – на десятому році незалежності України). Відповідно до початкового проєкту, розробленого ще в сталінські часи, готель мав бути вищим у 2,5 рази й увінчуватися шпилем.
Але йшли роки, до влади добрався Микита Хрущов, настала десталінізація та боротьба з “архітектурними надмірностями”. Поверховість зменшили, а шпиль взагалі прибрали з планів. Потім це призвело до курйозного випадку. Під час одного з візитів до Києва Хрущов запитав, куди зникла верхівка готелю, яку йому показували на початкових планах. Дізнавшись, він заявив, що боротьба з “надмірностями” стосується тільки житлових будинків, але не готелів та інших унікальних монументальних споруд. Проте надбудовувати поверхи вже не стали.
У 1960-х – 1970-х роках Борис Приймак активно працював над оформленням станцій київського метрополітену. Першим його досвідом у цій царині стала 7-ма станція метра – “Завод “Більшовик” (нині – “Шулявська”). Її будівництво також припало в розпал боротьби з “надмірностями”, однак оформлення станції вийшло досить яскравим завдяки використанню кольорової керамічної плитки на пілонах, а також карнизу з литва.
У 1970-х Приймак був архітектором станцій мілкого закладання – “Нивки”, “Жовтнева” (“Берестейська”), “Червона площа” (“Контрактова площа”). Особливо слід відзначити останню з них, у будівництві якої використано дуже тонкі металеві колони, облицьовані мармуром.
Окрім цих проєктів, Борису Приймаку належить ще низка менш відомих робіт: оформлення суцільнозварного мосту Патона через Дніпро, житловий будинок на площі Льва Толстого (нині вулиця Велика Васильківська, 24), бібліотека-читальня в Харкові тощо. За свою діяльність архітектор був відзначений премією Ради Міністрів СРСР, отримав звання народного архітектора, був обраний дійсним членом Академії будівництва й архітектури України. Уже після відновлення незалежності його обрали до складу Української академії мистецтв почесним професором.
Борис Приймак пішов із життя 17 лютого 1996 року в Києві. Його донька Марина й онука Анастасія також стали відомими архітекторками.
Оксана Косач-Шимановська – “закордонна” сестра Лесі Українки
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
