Юрій Горбань. Щоденник патріота

Патріотизм - відстоювання українських інтересів. Фото з відкритих джерел

Рік тому ми кожен день дивились за рівнем цін на нафту й , відповідно, за падінням російського рубля. Доходило навіть до того,що при зустрічі друзі не цікавились твоїми справами чи здоров’ям, а починали з радісного: “Читав? Чув? Нафта вже дешевше 40 – ка доларів. А рубль ось-ось опуститься нижче ста за один «зелений». – Абсолютно нормальна поведінка патріота. Адже ми розуміли, що падіння цін на нафту, інфляція рубля, зменшення попиту на російський газ – це все працює проти путінського режиму й, відповідно, зменшує його агресивну потугу. Минув рік з того ранкового моніторингу, коли перше, що робив зранку – дивився результати торгів по нафті та рублю. Сьогодні ціни на нафту уже не так стрибають, рубль також не б’є антирекордів, а Газпром рапортує про майже ті самі обсяги поставок палива до замерзлої Європи. Водночас, патріотам є за чим спостерігати й вболівати. Наприклад, днями всіх потішила новина про суттєве зменшення російських валютних резервів. І що з такими темпами й за такої політики кремлівського керівництва експерти прогнозують російській економіці можливий дефолт й навіть розпад держави. Тож лізь Путіне не тільки в Україну та Сирію, а й у союзницьку Білорусь, бо бацька Лукашенко не тільки торгується, як кажуть росіяни, за «шарові газ та нафту», а й відверто заграє з Європою. Останнє, що зробила білоруська влада – відкрила безвізовий в’їзд до 5 днів з більш, ніж 80 – ма країнами, що вкотре не сподобалось Кремлю.

Позбавлення прав Російської Федерації на проведення у себе світових змагань, недопущення російських спортсменів через допінги до найпрестижніших чемпіонатів та турнірів, розширення санкційного списку російських урядовців та компаній – все це як бальзам на душу українському патріоту.

Водночас, в останній місяць, все інформаційне середовище заповнив Трамп. Новообраний Президент Сполучених Штатів спочатку видавався нам монстром, що «здасть» Україну  ще до переїзду в Білий дім. Ми з тривогою та острахом дивились, яких ще «друзів Путіна» він призначить в свою адміністрацію. Але пройшов час, й Дональд виявився на таким страшним, як його змальовували. Він сам і його оточення дають чітко зрозуміти, що для них, насамперед, важливий АМЕРИКАНСЬКИЙ ІНТЕРЕС, й тому вони діятимуть виключно у цих рамках. І в цьому сила Америки – якщо їхній Президент не діятиме в інтересах американського народу та держави, він стане «хлопчиком» для биття не тільки для  опонентів-демократів та однопартійців – республіканців, а й об’єктом нищівної критики з боку засобів масової інформації. Тому, думаю, Дональд Трамп ще пошкодує й вибачиться за інцидент з кореспондентами CNN, яким він не надав слова на своїй останній прес-конференції за нібито фейкову антитрампівську передвиборну пропаганду.

Трампоманія ще довго буде розвагою українських патріотів. Адже з 20-го січня новий Президент Америки почне офіційно керувати державою. Хто буде на інавгурації нового Президента Америки? Якими будуть уже легітимні дії очільника наймогутнішої світової держави? Чи визнає Трамп окупацію Криму й чи скасує санкції проти РФ попередньої адміністрації? Чи «дружитиме» він з Путіним і чим це обернеться для України? Відповіді на ці запитання збуджуватимуть нашу увагу тривалий час.

Звичайно, наш інтерес до американського очільника виправданий й слушний. Адже ми поки не готові наодинці протистояти російському агресивному монстру. Й наші успіхи великою мірою залежать від ситуації в світі, міжнародній підтримці України. Але давайте поставимо собі запитання – хіба від того, хто правитиме в США чи в європейських країнах залежить, що буде у нас вдома? Торік ми вболівали за референдум в Нідерландах щодо асоціації з Євросоюзом. Британці сказали – НІ – ЄС на своєму референдумі. Програла вибори в США ніби проукраїнська Гіларі Клінтон. Сусідня Молдова та член ЄС Болгарія обрали своїми керівниками проросійських соціалістів. У цьому році є великі шанси перемогти у Франції на президентських виборах націоналістці, подрузі Путіна Лє Пен. Того й дивись, німці відмовлять у довірі на виборах партії Ангели Меркель, що відстоювала українські інтереси. Все може бути. Але чи варто «замикатися» на міжнародному контексті?

Стежачи за подіями у світі, що безперечно важливо, треба думати й розуміти – справжній УКРАЇНСЬКИЙ ІНТЕРЕС – це наша держава, її зміцнення й розвиток. Ні Трамп, ні Меркель, ні поляки з литовцями не побудують за нас Україну.

Демократичною, заможною, справедливою зможемо зробити її тільки ми й ніхто інший. Тому, не захоплюймося закордоном, не шукаймо дядька, що прийде й наведе у нас порядок. Путін тільки тоді відчепиться від нас, коли отримає «по зубах» й від нашої армії на Сході України, й коли ми настільки модернізуємо економіку й виробництво, що не будемо залежати від російських енергоресурсів, коли ми зупинимо відтік капіталів з України, подолаємо корупцію, будемо поважати свою країну та її мову.

Саме кропітка та щоденна праця кожного на український інтерес має бути справжньою справою патріота.