Білл Титла – один із величніших світових мультиплікаторів. Завдяки його творінням діти й дорослі можуть зануритися у фантастичний і казковий світ. Це він подарував мультфільми “Білосніжка”, “Піноккіо” створив слоника Дамбо і корову Кларабель із “Міккі Мауса”, які полюбилися глядачам не одного покоління. Він заслужено й з гордістю носить звання “Диснеївська легенда”. Так це все про нього, про американського аніматора, вихідця з України – Володимира Петровича Титлу.

Володимир народився 25 жовтня 1904 року в Нью-Йорку. Його батьки – емігранти, які перебралися до Сполучених Штатів Америки з маленького села Підгайці, що на Тернопільщині. Родина була бідною, коштів майже ні нащо не вистачало. Батько майже цілодобово працював на заводі, де виготовлялися бочки для риби, але заробіток був дріб’язковим. Єдине, що допомагало родині не впасти духом – релігія. Та маленькому Володі не подобалося годинами стояти навколішки й читати молитви. Тому “тікав” від суворої реальності у вигаданий казковий світ. Змалечку копіював комікси, згодом сам почав малювати.

Коли хлопчикові виповнилося дев’ять років, він разом із мамою пішов до сінематографа на анімаційний фільм Вінзора Маккея “Генрі Динозавр”. Ця картина кардинально вплинула на долю майбутнього мультиплікатора.

Спочатку Титла вступив до вищої школи, але мистецтво вабило хлопця куди більше. Тому за рік він покинув навчання й пішов у вечірню школу індустріального дизайну. Його непересічний талант помітили одразу й уже в 16 років він отримав перше замовлення – створити титульні написи для компанії Paramount Animation Studio. У той період Володимир ще не пов’язував своє подальше життя з анімацією, але й не полишав цього напрямку. Сім’я, як і раніше, бідувала, тому Титла в пошуках вищих заробітків влаштувався в студію John Terrys Studio. І за короткий час Володимир перетворився на одного з найвисокооплачуваного аніматора цієї студії.

Фінансова незалежність дозволила Титлі відправитися до Европи вдосконалювати майстерність. Він стажувався в Парижі. Там його наставником був Бордман Робінсон, який викладав скульптуру й малюнок. Продовжував навчання у Варшавські школі мистецтв. Також відвідав свою історичну батьківщину, завітавши на Тернопільщину. Він прекрасно володів українською й ніколи не забував свого коріння.

За півтора року він повернувся до США, але морально був розчавлений. Познайомившись з европейськими майстрами він повністю розчарувався у власних здібностях, вважаючи що до такого професійного рівня він ніколи не дотягне.

У Нью-Йорку він влаштувався на студію Terrytoons, і хоча гонорари були високими, задоволення від роботи не отримував. Студія створювала низькопробні мультфільми, але діватися було нікуди – за вікном лютувала Велика депресія.

Після 1934-го Титла переїхав до Голлівуду й влаштувався у Walt Disney Animation Studios. Невдовзі його роботи отримали схвальні відгуки й аніматора залучили до головних проєктів. Володимир став одним із перших аніматорів, який створив “Білосніжку й семеро гномів” та “Піноккіо”.

У 1938 році Білл Титла одружився. Його обраницею стала актриса та модель Адрієн ле Клерк. У пари народився син Пітер, який надихнув мультиплікатора й став прообразом намальованого слоненятка Даммбо.

Та в 1943 році Титлі довелося покинути Disney. Він підтримав працівників, які страйкували проти Волта Діснея. Проти самого Волта Білл нічого проти не мав, але Титлі було шкода звільнених через фінансову кризу людей і він піддався настроям більшості. Після такого залишатися в студії було неможливо й Володимир звільнився. Про це він шкодував до кінця життя й усі намагання в майбутньому повернутися закінчилися невдачами.

Тому Титла повернувся на студію Terrytoons, співпрацював з Famous Studios, Tempo Production. Тут він створив не менше відомі образи – привида Каспера, Лілу, Ендрю.

Останні роки Білл Титла страждав на затяжні депресії. Помер Володимир 29 грудня 1968 року.

У 2005 році дружина митця Адрієн видала книгу про Володимира – “Діснеївський гігант”. А письменники брати Капранови презентували роман – “Паперові солдати”, в якому один із головних героїв – Володимир Титла.

Каудільйо тут не місце: як іспанці перепоховали Франко

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram