Сьогодні бінокль нашого розслідування наблизить до нас точніше розуміння значень деяких слів. Адже іноді буває дуже непросто розібратися в них, бо вони здаються абсолютними синонімами, хоча насправді різниця між ними все ж таки є.

Ба́шта // ве́жа

Погляньмо на значення цих слів: башта – “1. Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа. 2. військ. Верхня обертова частина корпусу танка або броньованого автомобіля; вишка на судні, в якій містяться гармати й кулемети” / вежа – “1. Висока вузька споруда, що має висоту значно більшу за ширину і будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін. // Вишка для спостереження і передачі сигналів. 2. заст. В՚язниця. // Ув՚язнення. 3. військ. Те саме, що башта 2”. Як бачимо, словники подають ці слова, у принципі, як абсолютні синоніми. Ймовірно, не залишився поза участю в цьому й той факт, що обидва вони є відповідниками до російського “башня”.

Читайте також: “Муедзин на мінареті…”

“Якщо глибше проаналізувати всі ті випадки, – зазначає Б. Антоненко-Давидович, – де трапляються ці слова, то можна зробити такий висновок: слово башта треба ставити там, де мовиться про військові споруди давноминулих або минулих часів загальної й української історії (доба козаччини), як це бачимо в “Енеїді” І. Котляревського: “Для ночі вдвоє калавури по всіх поставили баштах, ліхтарні вішали на шнури, ходили рунди по валах”. Слушним це слово буде й у сучасній військовій техніці (наприклад, башта в танку). А ось там, де йдеться про будови, що втратили військове значення, або про архітектурні об’єкти, надто ґотичного типу, більше пасуватиме слово вежа. Так само в технічних конструкціях слід користуватися словом вежа, наприклад, телевізійна вежа. Було ще слово гуляй-городина, що означало високу рухому дерев’яну споруду на зразок башти, яку підкочували колись під час бомбардування до ворожих мурів. Це слово втратило нині свою практичну вагу й може придатись хіба що в якомусь історичному творі”.

Такий же підхід пропонує й один з Інтернет-ресурсів перевірки грамотності:

БАШТА ВЕЖА
башта танка телевізійна вежа
корабельна башта пожежна вежа

Ви́раз // ви́слів

Дехто вважає, що ці слова – абсолютні синоніми. Допомагає в цьому й академічний СУМ (але не забуваймо, коли його уклали): вислів – “сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот; твердження, передане небагатьма виразними словами” // вираз – “1. рідко. Дія за значенням виражати 1 і виразити. 2. Вияв настрою, почуття на обличчі, в очах. 3. Висловлення, фраза”. Підтримує це і словник синонімів: “ВИ́СЛІВ (сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність), ВИ́РАЗ, ЗВОРО́Т, ФРА́ЗА, АФОРИ́ЗМ (узагальнена думка, висловлена стисло); ГНО́МА (віршована)”. Також цю ідею можемо побачити і в сталих сполуках, зафіксованих у тлумачному словнику: крилаті слова / крилатий вислів (вираз) / крилата фраза – “влучна словосполука, влучний вислів літературного походження, що стисло й образно передають думку й стали загальновживаними”.

Однак: чи не логічніше залишити за виразом “настрій, почуття”, а за висловом – “сполучення слів”? Я підтримую думку професора О. Пономарева. На питання “У чому відмінність між словами вираз і вислів?” знавець відповідає: “Вираз – вияв настрою, почуттів на обличчі. Вираз смутку, вираз спокою, вираз щастя на обличчі. Вислів – фраза, мовний зворот. Крилатий вислів, влучний вислів, своєрідний вислів, дослівно неперекладний вислів якоїсь мови”. І я додам: є ще й математичний вираз. “У всіх інших випадках, – зазначає Б. Антоненко-Давидович, – зокрема й у математиці, користуються іменником вираз: “Ротмістр і очима, і всім виразом показував, щоб він забирався геть” (П. Панч); вираз а+b=c”.

Погляньмо на приклади вживання цих слів у сучасних тестах: “Вислів “гроші не пахнуть” не стосується КП “Спецкомунтранс”; “Вислів fake news (фейкова новина) став словосполученням року за версією одного з провідних словників англійської мови”; / “Алгебраїчні вирази – це математичні вирази, що складаються з чисел і змінних за допомогою знаків додавання, віднімання, множення, ділення”; “Існує певний набір виразів обличчя і пов՚язаних з ними реакцій, які чітко вказують на нечесність людини”; “Жінка вважає прямий погляд виразом інтересу і бажання встановити контакт”.

Відщепе́нець // відсту́пник // відсту́пця

“Не робіть із переселенців відщепенців!”; “Ініціатива – депутата Юрія Бута, відщепенця від коаліції”; “Ким був Тарас Шевченко: відступником від Христової віри – єретиком чи правдиво віруючим – православним християнином?” Ці речення легко можна знайти у лабіринтах Всесвітнього павутиння. І якщо йти за логікою словника (відщепенець – “той, хто відірвався, відколовся від певного суспільного середовища або відкинутий середовищем” / відступник – “1. Людина, яка зреклася своїх релігійних переконань. 2. зневажл. Той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів; перевертень, зрадник”), ніяких претензій до слова “відщепенець” у принципі бути не може. Однак – не все так однозначно.

Звернемося ще раз до думки Б. Антоненка-Давидовича. Він вважає, що відщепенець – це калька з російського “отщепенец” (та ще й не дуже вдала). Вона швидко поширилася текстами публіцистики і художньої літератури, ба більше – потрапила до словників, витіснивши там на друге місце давнє наше відступник. Річ у тому, що “отщепенец” – спільнокреневе зі словами “щепа”, “щепка” (у нашій мові їм відповідає “тріска”). Отже, “отщепенец” – це людина, що “відкололась від певного суспільного або ідейного гурту людей, мов тріска від цілого дерева”. У нашій мові слова з коренем -щеп- – “щепа” (російське “прививок”), “щеплення” (“прививка” – у сфері садівництва та медицини). Через це українцеві, що не добре знає російську, за словом “відщепенець” бачиться людина, яка “чи то обминає щеплення, чи походить від нього”.

Водночас тоді, коли ми маємо свої слова, які точно передають відповідне поняття (відступник (“Май на увазі: відступникам немає вороття”. – Леся Українка), відступця (Словник Б. Грінченка), абсолютно позбавлене сенсу творення нового слова, невдало перенесеного з російської. До того ж, констатує знавець мови, “слова відщепенець ми не знайдемо ні в словнику нашої класики, ні в живій народній мові, ні в словниках Б. Грінченка й за редакцією А. Кримського; воно – явне непорозуміння, що випадково потрапило в наші періодичні й неперіодичні видання, часом збиваючи з пантелику масового читача”.

Доречно також згадати: “академічний “Російсько-український словник”, що виходив у 20-х роках за редакцією С. Єфремова і А. Кримського і був заборонений як “націоналістичний”, до російського слова отступник дає, крім українських відступник, відступця, цілий синонімічний ряд, спеціально виділений ремаркою “від народності” – перевертень, перекинчик, перекинець, запроданець, ренегат.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram