“Отже, він усе-таки є: німецький письменник, який володіє німецькою мовою; сучасний оповідач, що вміє розповідати; романіст, що не обтяжує нас спогляданням власного пупця; молодий автор, який не навіває нудьгу”. Для того щоб патріарх німецької літературної критики Марсель Райх-Раніцьки (Marcel Reich-Ranicki) написав ці слова, потрібно було небагато: опублікувати роман Патріка Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці”. Це й відбулося 1985 року. Твір переклали 46-ма мовами, його видано тиражем у майже 15 мільйонів примірників.

До речі, оскільки німецькою мовою слово das Parfum – це, крім парфумів, ще й “дух, запах, аромат”, то в різних перекладах назва твору має варіанти. Українською завдяки праці перекладачки Ірини Фрідріх він з՚явився 1993 року у журналі Всесвіт (№ 11-12) під назвою “Запахи. Історія одного вбивці”. 2005 року з харківського видавництва “Фоліо” роман прийшов до читача, маючи на обкладинці “Парфуми: історія одного вбивці” (288 с.).

…Могутня сила може стати як творчою, так і руйнівною. Навіть знищувальною. Також і себе. З героєм Патріка Зюскінда відбулося останнє. Адже геніям у нашому світі непросто. Їх “альбіносність” часто стає причиною того, що світ сприймає таких людей вороже (хоча, поклавши руку на серце, треба погодитись: він сам докладає руку, щоб вирости генія-лиходія: мати Гренуя після народження відразу намагалася його вбити). І за це світу доводиться розплачуватися. У романі такою платою стають життя найкрасивіших дівчат міста Граса. Саме вони давали вбивці-парфумеру Греную – людині з неймовірно сильним і тонким нюхом – потрібний запах. Щоб створити досконалий аромат, якому підкорився б увесь світ. Це стало його нав՚язливою ідеєю. Його дороговказом. А дорога до здійснення цієї мрії пролягла людськими життями та долями. Причому проклав її холодний і безжалісний бульдозер, що все змітає на своєму шляху.

Роман демонструє безмежні можливості художнього твору заволодіти людською психікою. Водночас він показує, що немає межі нашій уяві. Читаєш – і здається, що кімнатою починають гуляти запахи, – так майстерно вони описані. Втім, як і думки. Слово легко піддалося Зюскінду. У цьому – теж один із секретів шедевральності роману. Простота й доступність мови (що не заважає їй бути багатою та образною) робить автора оповідачем, близьким до читача, а читання перетворює на цікаву прогулянку Францією XVIII століття. Тому роман не відпускає, затягуючи у свої чарівні сіті, тримає до останнього слова. А потім ти починаєш шкодувати, що ця фієста закінчилася. І бажання перегорнути сторінку, щоб пропустити нудне або нецікаве місце, не виникає жодного разу.

Дослідниця Л. Фіненко про твір пише: “Роман П. Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці” після свого виходу у світ у 1985 році довгий час був бестселером. Пояснюється це передусім тим, що автор цього неперевершеного твору талановито змалював нетривкий світ запахів, одночасно зобразивши володарем цього світу людину, яка є відчуженою від звичайного життя. Але не тільки це сприяло успіху книги німецького письменника. Визначальна роль у романі відведена містам, на території яких виявляє свою геніальність Жан-Батіст Гренуй.

Роль міста в становленні індивідуальності головного героя важко недооцінити. Гренуй народився в найогиднішому місці Парижа, в Парижі він зростав, був у Монпельє, жертвами його ставали переважно дівчата з Граса. Роман вражає довершеністю змалювання таємного життя міст. У Парижі, Монпельє, Грасі є речі, про існування яких здогадується лише одна людина – Жан-Батіст Гренуй. Він впливає на ці речі, створюючи своє особливе мистецтво. Але й міста впливають на нього, одночасно виховуючи великого митця і вбивцю. Своє щастя головний персонаж знаходив у створенні парфумів кохання, за допомогою яких він хотів досягти влади над людьми. Але під кінець своєї подорожі містами Жан-Батіст зрозумів головне – щастя перебуває не в парфумах, а в знаходженні свого місця в житті. Але геній майже завжди народжується не у свій час”.

Фільм з такою ж назвою, як і книга, з՚явився в 2006. Через два роки була поставлена рок-опера “Парфумер”.

Афоризми: Якщо ти розгадав задум конкурента, перевага на твоєму боці; Немає такої людської фантазії, яку б реальність не перевершила граючи; Хто володіє запахом, той володіє серцями людей; Людський запах – завжди запах плоті, отже, запах гріха; Нікого не можна зобов՚язати понад його можливості.

Читайте ще про літературу від Васильченка:

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram