Архип Куїнджі – один з найнезвичайніших та найвидатніших пейзажистів другої половини XIX століття. Його називали “художник світла”, а все тому, що він умів передати світлові потоки так, що вони “оживали” й мінились на полотні. Подейкували, що Куїнджі використовував секретні фарби, зібрані з місячного сяйва, що майстер – справжній чарівник, який не пише, а чаклує пензлем.

Але слава прийшла не відразу: Айвазовський талант не розгледів. Академія мистецтв не приймала навіть у вільні слухачі. Та попри все він зумів вписати своє ім’я на скрижалі історії мистецтв. Його полотна купували колекціонери та члени імператорської родини, а на виставках шикувалися черги, щоби побачити нові шедеври, а нині його полотна крадуть із музеїв.

Архип народився 27 січня 1841 року в передмісті Маріуполя. Сьогодні відомі три дати його появи на світ – 1841, 1842 і 1843-й, адже по смерті художника в архівах знайшли три паспорти в яких вказані різні роки. Батько хлопчика був бідним греком на ім’я Іван Христофорович. Усе життя працював шевцем, а коли Архипу тільки-но виповнилося 4 роки, батько відійшов у засвіти, за ним невдовзі пішла й мати. Осиротілого хлопчину забрав до себе брат батька.

У родині дядька він не відчував себе хоч чимось обділеним. Проте, систематичної освіти він так і не отримав, дарма що його опікуни докладали чимало зусиль, щоб Архип був освіченим. А хлопця цікавила тільки одна річ на світі – малювання. Його побратими по шкільній парті згадували, що ніщо не могло відірвати Архипа від його улюбленого заняття. Першими полотнами юного художника було все, що траплялося на очі – паркани, стіни, афішні тумби. А от на науку часу не вистачало.

У дядька теж було багато дітей, а грошей – катма. Тому змалку Архип звик до праці. Доводилося заробляти гріш і в пекарнях, і на будівництві, і в крамницях. Саме в одній із пекарень хист хлопця до малювання помітив господар закладу та порадив юнакові їхати в Крим, до Айвазовського.

Проте великого художника талант Куїнджі не вразив, а от нахабність – дуже. Тому Айвазовський запропонував лише пофарбувати паркан і допомагати по господарству. Та брат великого мариніста зглянувся над бідолашним хлопчиною і сам дав кілька уроків живопису. Три роки, що провів Куїнджі в майстерні Айвазовського не пройшли безслідно, Архип навчився змішувати фарби та сам створив кілька нових відтінків, за що отримав повагу майстра.

Коли Куїнджі виповнилося 17 років, його “попросили” з майстерні. Тоді хлопець зрозумів, що в житті треба покладатися лише на себе. Для початку пішов у фотосалон. Цілих п’ять років життя присвятив ретушуванню світлин. Його майстерність з обробки фото вражала. Архипу неодноразово пропонували відкрити власну студію, але він вирішив інакше.

У 1865 році Куїнджі поїхав до Петербурга вступати в академію. Але вступ провалився, наступна спроба – невдача. На треті вступні іспити Архип взяв із собою власну картину, яка справила непогане враження на комісію. Зрештою йому присвоїли звання “вільний художник”. Звання давало можливості, але не давало доходу. Відомо, що взяли Куїнджі в Академію тільки через два роки.

Але Академію художник не закінчив. Як тільки майстерність Куїнджі було визнано публікою і критикою, Архип вирішив – досить протирати штани й покинув навчання. 1870 роки XIX століття стали періодом розквіту творчості художника. Кожна нова робота приймалася з незвичайним захопленням. Критики були в захваті, а публіка з нетерпінням чекала нових картин. Куїнджі ввійшов до гурту “передвижників” і все шукав нових відтінків і нових способів перенести побачене на полотно. Ще однією новинкою художника була саме презентація полотен – влаштовував моновиставки в затемнених залах, на картину спрямовувався потік світла, щоб та переливалася кольорами.

У 1878 році художник брав участь у Всесвітній виставці в Парижі. Самобутній стиль його полотен відзначили чимало французьких критиків.

Тому не дивно, що від художника чекали тільки одного – шедеврів. Але напружена праця виснажила майстра. Картина “Дніпро вранці” не викликала захоплення, критики відгукнулися стримано. А ще вийшла стаття, у якій художника звинуватили в одноманітності полотен. Для Куїнджі це стало трагедією, і він перестає експонуватися. Художнє мовчання тривало понад 20 років.

У цей час художник викладав в Академії, але жодної виставки проведено не було. Хоча ним було створено понад 200 ескізів, які нині вважаються бездоганними зразками імпресіонізму. Найвизначнішими полотнами Куїнджі вважають: “Степ” (дві картини, 1875); “Чумацький шлях у Маріуполі”(1875); “Українська ніч” (1876); “Вечір в Україні” (1878); “Березовий гай (1879); “Місячна ніч на Дніпрі” (1880); “Дніпро вранці” (1881); “Захід сонця в степу” (1900); “Хмари” (1882); “Море. Крим” (1898-1908).

У 1901 році Архип Куїнджі вперше за багато років показав своїм вихованцям, а потім і деяким друзям нові картини – “Вечір в Україні”, “Христос в Гетсиманському саду” і “Березовий гай”. Восени того ж року Куїнджі влаштував публічну виставку, яка мала шалений успіх. Критики знову співали оди живописцю, глядачі стояли в чергах, щоби побачити нові роботи майстра.Відтак – нове мовчання, аж до самої смерти ніхто не побачив жодного нового полотна Архипа Куїнджі.

Архип Куінджі
Куінджі на Тихвинському цвинтарі в Олександро-Невській лаврі. Фото: А. Sdobnikov/CC BY 3.0

Останні роки життя Архипа Івановича мучили хвороби, він майже не виходив з дому. 4 липня 1910 року серце художника зупинилося назавжди. Йому було 68 років. Труну з тілом поставили в Академії мистецтв, а звідти до кладовища його несли на руках учні. До процесії приєдналися жебраки, яким не раз допомагав художник. Похований на Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської лаври (Петербург).

Дмитро Григорович – творець першого в світі гідролітака

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram