26 липня – день народження людини, чиє ім’я зараз модне, але кого мало хто читав, хоча і вважає, що все знає про цього дослідника. Стало модним слово “архетип”, але не всі знають ні його справжнього значення, ні того, хто створив цілу систему про це поняття. Або ми кажемо: “Ти типовий екстраверт”, “Він скоріше інтроверт”… Але хто запровадив ці слова? Хто як по поличках розклав, що таке комплекс, інтроверсія, екстраверсія? Хто запровадив аналітичну психологію? Чиїми термінами сьогодні послуговуються медики, філософи, психологи, філологи, письменники? Та будь-хто. І завдяки кому сьогодні така популярна арт-терапія? І чиї книги читаються легко та цікаво, як белетристика? Ця людина – Карл Ґустав Юнґ (1875 – 1961), чиї праці вже перекладаються українською мовою. А головне – те, що вони пов’язані з українським інтересом.

Давно я вперше побачила його світлину (ще не знаючи, хто це) і звернула увагу на серйозний, пильний погляд – з особливим виразом. Навіть ті, хто не знали нічого про зображеного на фото, відзначали, що людина непересічна. Багато часу минуло, багато чого змінилося, але погляд і вираз обличчя на фото мені запам’яталися навічно.

Син швейцарського пастора, Юнґ з дитинства був незвичайним. Як учений сам згадував, змалечку в ньому наче жило двоє людей: одна – дитина як на його вік, а друга – зрілий, навіть мудрий, муж. Хлопчик придивлявся до оточення, багато чого пояснював міфологічно (наприклад, мати – творча жінка – здавалася йому божеством, водночас і прекрасним, і грізним), дуже рано став бачити яскраві, надзвичайні, але страшні, сни, і деякі врізалися йому в пам’ять – наприклад, про величезного хробака. Згодом, уже вченим, Юнґ їх проаналізує.

Родина Карла Ґустава Юнґа, 1917. Фото надане автором

Маленький Карл обожнював природу (наприклад, міг годинами сидіти на камені й розмірковувати), мав багатющу уяву, а головне – оригінальне мислення. Багато чого він розумів по-своєму. Рано переживши сильні стреси, він потім – уже винайшовши свій метод – знав, як їм протидіяти.

Що відомо про дорослого Юнґа? Дипломований лікар, психіатр, письменник. Друг Зиґмунда Фройда (потім їхні шляхи розійдуться). Багатодітний батько. Писав і виступав німецькою та англійською мовами. Німець, брав до свого методу різні культури – і дуже відчував свою, германську. Художник, навіть скульптор. А ще – сам побудував свою кам’яну Вежу, в якій жив і працював. Його називали містиком, але це просто модне слово, яке не характеризує таку складну постать.

Юнґова Вежа в Боллінґені, Швейцарія. Фото надане автором

Про Юнґове вчення можна писати нескінченно. Тому слід назвати лише кілька рис – найбільше яскравих. Юнґ просто геніальний, бо прищепив оригінальний метод не тільки до медичної картини (наприклад, лікування істерії). Учений мислив широко. Він брав досвід релігій і міфології різних народів, казок, узагалі художньої літератури… Звичайно, досліджував сновидіння. Згадував сучасну читачам історію – щоб було зрозуміло. А ще – був митцем. Наприклад, щоб пацієнти могли краще висловити те, що їх турбує, пропонував їм малювати. Так з’явилися мандали – просто шедеври. Мандала – дослівно на санскриті “коло”, “диск”, “колесо”. Це священне зображення в буддизмі та індуїзмі. Якщо малювати або розфарбовувати мандалу, це допоможе заспокоїтися. Це складне мистецтво, але водночас і просте.

Мандали можна малювати, вишивати, а можна і плести гачками чи на шпицях – є ціле мистецтво створення мандал.

Як виглядає цей символ? У центрі мандали – зіниця, або око. Далі йдуть два шари – внутрішній і зовнішній. У центрі часто малюють лотосові квіти. У мандалу можна вписати квітку, можна хрест або квадрат. У справжній (класичній – буддистській) мандалі квадрат поділений на чотири частини, і в кожній намальовано божество. Але можна застосовувати яку завгодно фантазію. (А чом би не вписати до мандали українські символи?). А вибір кольорів показує душевний стан. Скажімо, червоний означає пристрасть, сильну енергію, буяння. Зелений – рівновагу, гармонійну особистість. Жовтогарячий – честолюбство, але не таке агресивне, як червона барва.

Юнґ і сам малював – не тільки мандали. Його заставки до власної “Червоної книги” про видіння або інші малюнки – справжні витвори мистецтва. Таким чином, фахівець застосовував те, що називається арт-терапією. Зобразивши те, що їх мучить, пацієнти звільнялися від страхів, стресів… А головне – ще й невимушена атмосфера довіри.

А ще мандала пов’язана з українським інтересом. Яким чином? Схожі зображення є і у нас в Україні. Юнґ сказав би про колективне несвідоме, архетиповість… Тобто є символи, подібні в різних культурах і навіть зі схожим значенням. Навіть якщо ці культури не контактували. Наприклад… розети на католицьких церквах. У Львові є Храм святих Ольги і Єлизавети – сьогодні греко-католицька церква, раніше – Костел святої Ельжбети. Церква оздоблена ґотичними розетами – трояндами. Одного разу, їдучи ще потемки, але бачачи храм в електричному освітленні, я була вражена цими розетами і тим, як чітко вони виглядають. Або… круглі прикраси ще за Київської Русі. Вишивки у формі кола. Або гляньмо на природу. Сонячне коло, просто коло…

Карл Ґустав Юнґ пояснює мандалу. Фото надане автором

Переходимо до іншого модного слова – “архетип”. Воно йде ще з часів Еллади, але завдяки Юнґу набуло другого життя. Можна сказати, це зразки колективного мислення, яке починалося ще від існування родової системи. Що цікаво: їх не можна знайти в особистому досвіді. Тобто Мудрий Старий або Вічна Мати, або Вічний Юнак, або міфологічні чудовиська (наприклад, дракони) все одно являтимуться в сновиддях, навіть якщо сновидець ніколи не бачив таких зображень і не має жодної гадки про них. Юнґ помітив спільні мотиви в різних культурах – навіть віддалених, які не могли спілкуватися між собою. Спільні символи і мотиви, навіть сюжети, у казках, міфах… Наприклад, Світове Дерево. Те ж саме є в нашій українській культурі – вишивки на рушниках, казкове дерево до небес (наприклад, верба), родове дерево, древо пізнання… Але є і національні архетипи. Помічено: якщо людина живе в своїй культурі (наприклад, європейській і християнській, а конкретніше – українській), то почувається добре. Якщо ж у чужій, то починаються страшні речі – від хвороб до безумства. Але не завжди біду можна розпізнати розумом. На це є несвідоме, яке сигналізує – у тому числі сновидіннями.

Усього є три головні архетипи: Анімус (чоловіче начало, “дух”) – Аніма (“душа”, жіноче начало) – Тінь. Можна визначати, який у жінки Анімус – сильний чи слабкий, або яка в чоловіка Аніма – архаїчна, позитивна чи негативна… Хто вона – добра помічниця чи відьма на мітлі? Але цікаво, що можна думати про свій архетип одне, а іншим він видний зовсім інакше. А ще архетипів повно в казках. Особливо це можна сказати про Тінь – протилежність героя. Це антигерой, ворог, якого герой має вбити (наприклад, дракона). Простіше кажучи, Тінь дуже багато про нас знає. Її можна приручити, але головне – не дати себе заполонити і знати свої вади. Інакше Тінь може розростися й завадити – у тому числі кар’єрі.

Юнґіанство потім дороблялося, але класичний Юнґ – у тріаді архетипів. І головне: цю схему можна застосувати до нашої української культури. Завдяки архетипам можна пізнати самих себе і збагнути, у чому ми сильні, а в чому слабкі, і чому все зараз так, а не інакше. Певно, ось чому юнґіанство сьогодні таке популярне в Україні. І продовжується науковий метод Юнґа. Наприклад, розвинули теорію про екстравертів та інтровертів і виявили, що ми, українці, – етико-інтуїтивні інтроверти. А що таке українські архетипи і українське несвідоме, багато кажуть і ще більше виявлять у майбутньому.

Юнґові праці почалися перекладатись українською – нарешті ми теж не пасемо задніх. Але треба, щоб по-нашому можна було прочитати всі книги цього автора (кожна прецікава) – і його учнів. Головне, що складні речі там пояснені доступно, а широчезний досвід автора – від антропології до релігії – викладений легко та захопливо. Приємно згадати знайомі казки – або дізнатися невідомі. А ще – дізнатися про модель стосунків, зрозуміти, як можна розв’язати свої проблеми, і багато інших речей. Книги Юнґа не замкнені в собі, а близькі багатьом, бо там речі, які стосуються безпосередньо нас – і українського інтересу. І хай сьогодні вибір рясніє псевдонауковими брошурами та “посібниками” із самовдосконалення та інших модних речей, але найкраще допоможе класика – і найкраще розповість про Карла Густава Юнґа сам Карл Ґустав Юнґ.

Отже, з днем народження, пане Юнґ – alles Gute zum Geburstag, Herr Jung! Ми досі користуємося Вашим методом і працями, які – у звичайному житті, і відкриватимемо їх далі.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram