Українці не читають. Принаймні про це свідчить статистика. 60% співвітчизників у 2018 році не прочитали жодної книжки. Утім, наша сьогоднішня героїня ламає страшні соціологічні цифри й власним прикладом показує, що читати – захопливо, цікаво та корисно.

Знайомтеся, Анна Лисенко-Гурська – авторка найбільшого українськомовного книжкового YouTube-каналу, який налічує понад п’ять тисяч підписників. Навчалась Анна в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка в інституті педагогіки та психології на спеціальності “Соціальна педагогіка”. Свій шлях блогерки вона розпочинала із соцмережі Instagram, але ось уже кілька років розповідає про книги, враження від них, мотивацію та самоосвіту на YouTube.

Як давно читання стало вашим хобі?

Я читаю із самого дитинства. Звісно, були періоди коли я читала менше або й узагалі не читала. Іноді даю собі право відпочивати від книжок. А загалом, у мене з книгами давня дружба.

Розкажіть про історію створення блогу.

Коли Instagram тільки-но починав ставати популярним, усі викладали світлини наїдків. І я подумала, чому б не фотографувати їжу для мозку. Спершу я не писала жодних відгуків чи постів – просто робила знімки книжки, яку в той момент читала. Робити ж розлогі розповіді про книги, відгуки на прочитане я пішла на YouTube.

Чому саме YouTube?

YouTube дає можливість “обговорити” книги. Там можна краще донести хто ти є, з яких книжок зліплена. Адже міміка, жести – усе це справді важливе. Деколи хвалиш книгу, а за емоціями зрозуміло – що насправді це не так. Хоча, підозрюю, річ у тім, що YouTube я люблю більше. Ставлюсь до нього серйозніше, ніж до того ж Instagram, наприклад.

Ви запустили маратон “#читаю30хвилин”. Розкажіть, будь ласка, про нього.

У мене в Instagram є маратон, фішка якого полягає в тому, що ви ставите таймер на 30 хвилин, починаєте читати, відмічаєте сторінку, на якій почали й за пів години позначаєте, на якій закінчили.

Узагалі цей маратон розпочався з того, що я ставила собі такий таймер, бо коли читаєш із обмеженням у часі, імовірність прочитати щось таки більша. Цей прийом дуже непогано допомагає дисциплінувати себе. Особливо, коли взагалі не хочеться щось робити, а тобі потрібно опрацювати книжку, подумати над нею. До речі, таймер можна використовувати не тільки для читання.

Ви ж найбільша українськомовна книжкова блогерка. Що вам дає цей статус?

Це мене тішить. Хоча насправді особливих “плюшок” немає, але приємно усвідомлювати, що в мене так багато однодумців. І також важливо – такий статус не дає права “втомитись”, оскільки я завжди в пошуку якихось нових ідей, бо геть не хочеться засмучувати свою авдиторію та стати для неї нецікавою.

Хоч карантин і послабили, але він іще не закінчився. Та й загроза, що несе коронавірусна інфекція, нікуди не зникла. Яку літературу ви можете порадити людям у такі непрості часи?

Щось легке. Ми й так зараз сповнені страхіттями через стрічки новин і різних соцмереж. Тому краще “забутися” з якимсь легким детективом чи навіть любовним романом. Я, наприклад, отримала неймовірний кайф, читаючи цими днями “Кохання під час холери” Маркеса.

Чи змінилося щось у вашому блозі з приходом карантину?

Усі засіли вдома й увімкнули YouTube. Насправді, з’явилося багато нових друзів і це не може не тішити. Це насправді був чудовий час для створення контенту й розвитку каналу, біда лиш у тому, що для мене карантин став геть не ресурсним станом – я багато читала, думала, але мало комунікувала з публікою.

Кому ви надаєте перевагу українським авторам чи закордонним?

50 на 50. Пам’ятаєте “Чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь”. Тут те саме. Наші книги більше про нас. От, наприклад, “Амадока” Юрія Андруховича. Читаєш і впізнаєш своїх родичів, сусідів, знайомих. Сама історія так тісно перегукується з тим, що знаєш, що вже не можеш відрізнити, де слова автора, а де – твоя пам’ять. Це заворожує. Але водночас зі світовою літературою приходять якісь нові бачення. Утім, якщо йдеться про науково-популярну літературу, то тут, звісно, треба дивитися на закордонних авторів.

Які ваші улюблені літературні жанри?

Я люблю детектив. Дуже люблю сімейні саги. У принципі, нон-фікшин, але коли тема стосується тайм-менеджменту, тобто усього про організацію часу та простору. Мабуть, це все, хоча останнім часом полюбила наукову фантастику й навпаки розлюбила фентезі.

Чи думали колись про написання власної книги? Про що вона була б?

Ті, хто давно знайомі зі мною, знають, що я пишу й поезію, і прозу. Раніше у мене була думка “вирости” в письменницю. Після прочитання книги “Шлях митця” Джулії Кемерон, я усвідомила дуже важливу річ, що коли я пишу з думкою, що це колись опублікується, я пишу дуже правильно, так, щоб ніхто й не здогадався про темні закутки моєї душі. І мені здається, це не зовсім правильно, не зовсім чесно. Зараз я продовжую писати, але я сама собі пообіцяла, що те, що я пишу, я не публікуватиму. Це буде моя маленька таємниця. Зараз творчий потік іде, але я не планую видаватися. Я, скажімо так, латентна письменниця. Тобто, давно й успішно пишу в стіл. Наразі мені такий режим подобається.

Ваш рекорд – 162 прочитані книги за рік. Як досягти хоча би приблизно такої цифри?

Перше запитання: навіщо? Якщо заради цифри, то не варто. А загалом, встановіть собі декілька книжкових правил. Наприклад, обов’язково читайте перед сном, або ж ставте за мету прочитати 50 сторінок на день. І завжди тримайте поруч книжку.

Читайте також: Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу

А ще я можу дати три прості, але дієві поради для тих, хто хоче почати читати, але ніяк цього не зробить. Перша: носіть із собою книгу. Друга: беріться лише за те, що дійсно вам цікаво, а не те що “треба”, “хтось порадив”, “модно” тощо. Третя, мабуть, найголовніша: вимикайте сповіщення на телефоні, коли починаєте читати, щоб ніщо вас не відволікало від процесу. От і все.

Що для вас український інтерес – як ви собі його уявляєте?

Як на мене, це майже рефлекторне вміння дивитися, оцінювати та діяти відповідно до національних принципів. Вважаю, що має йтися і про буденні речі. Якщо ж ми говоримо про книги, то купувати українською за замовчуванням – це український інтерес в усіх сенсах.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram