Тиждень тому, 31 березня цього року, світова спільнота відзначила символічну дату – рівно третину тисячоліття тому (1685 року) народився видатний німецький композитор – Йоганн Себастьян Бах.

Для тих, хто вчився в музичній школі, Й. С. Бах є, мабуть, найстаршим з усіх композиторів, яких випадала нагода пограти. Піаністи розпочинають свій шлях з “Маленьких прелюдій” та “Інвенцій”, скрипалі та віолончелісти грають його Партити, флейтисти – “Бадинерію” (відому як “Жарт”), а хорові колективи співають його численні кантати. Із композиторів старших за Й. С. Баха ми можемо пригадати хіба А. Вівальді (1678), Ф. Куперена (1668) або українця М. Дилецького (1630), але все ж їх доробок далеко не настільки різножанровий і не настільки часто виконуваним, як доробок Й. С. Баха.

Й. С. Бах народився містечку Айзенах і був восьмою і наймолодшою дитиною скрипаля Йоганна Амвросія Баха. У віці 10 років Й. С. Бах лишається сиротою, певний час жив у старшого брата, який працював органістом, а з 15-річного віку вже торує свій шлях самостійно, навчаючись у цекровних школах для півчих.

У віці 20 років (1705 р.) Й. С. Бах здійснив свою знамениту подорож – 400 кілометрів пішки з Арнштадту до Людека, щоб послухати видатного органіста Дитріха Букстегуде. Як підказує Ґугл, нині ця подорож зайняла би близько 5 годин на поїзді, проте у Й. С. Баха разом із перебуванням в Любеку зайняла 2 місяці.

Роком раніше, в 1704 році, Й. С. Бах пише “Капричіо на від’їзд коханого брата”. Брат Йогана Себастьсяна, Якоб, їхав до Швеції на службу у військовий оркестр до короля Карла XII, який саме в той час воював із московським царем Петром І. Імовірно, Йоганн Якоб Бах брав участь і в Полтавський битві, в якій король дістав поранення від одного з промосковськи налаштованих козаків, що і вирішило її печальну розв`язку – шведські війська відступили, а Україна на 280 наступних років була поневолена московітами.

Існує припущення, що Йоганн Якоб Бах міг мати контакти з українською старшиною, що з 1714 року разом з П. Орликом жила у Швеції на запрошення Карла XII, і від них почути українських пісень і передати їх брату – Йоганну Себастьяну. І хоча, документальних підтверджень для цього припущення не збереглося, не будемо його відкидати – у світлі “реформування змісту мистецької освіти” навіть гіпотетичні українські зв’язки Й. С. Баха можуть стати корисним аргументом у спілкуванні з чиновниками.

З 1717-1723 року Й. С. Бах живе в Кетені в працює на посаді капельмейстера і директора камерної музики великого князя Ангальт-Кетенського. Саме в цей час Й. С. Бах пише свій знаменитий “Добре темперований клавір” (“ДТК”). “ДТК” – це не тільки збірка геніальних поліфонічних творів. Це також пам’ятник мистецтву піару. Справа в тому, що на той час ідея рівномірної темперації клавішних інструментів сприймалася досить скептично, адже на відміну від натурального строю, поширеного на той час, рівномірно-темперований не забезпечує ідеального з акустичної точки зору звучання консонансів. Проблема натурального строю, однак, полягає в тому, що інструмент, настроєний добре для гри в одній тональності, звучатиме нестерпно паскудно – в іншій.

Тому рівномірно-темперований стрій – це свого роду компроміс заради збільшення можливостей. “ДТК” написаний в усіх 24 можливих тональностях і на практиці доводить, що переваги рівномірно-темперованого строю дають більше простору для творчості, ніж переваги натурального. І саме після публікації ДТК, рівномірно-темперований стрій поступово починають використовувати в усій Європі.

З 1723 року і до кінця життя Й. С. Бах жив у Лейпцигу, де очолював хор Святого Фоми, один із найстаріших колективів Європи, що веде свою історію з 1212 року. Ця посада передбачала підготовку музики для чотирьох церков Лейпцигу, а також музичного супроводу для різних світських подій міста. В цей час Й. С. Бах написав найважливіші духовні твори – “Пасіони” (“Страсті”), кантати, ораторії, Месу.

Творчість Й. С. Баха охоплює понад 1000 творів. Це більше ніж у Й. Гайдна (близько 750 за каталогом Гобокена) чи В. А. Моцарта (близько 600). Більш плідних композиторів в історії музики знайти мабуть неможливо.

Проте Й. С. Бах був плідним не тільки як композитор. Він також був плідним батьком – в нього було 20 дітей, 7 від його першої дружини, Марії Барбари Бах (вона ж була його троюрідною сестрою) і 13 – з другої дружини, Анни Магдалени Вільке. Щоправда виховати вдалося із 20 лише 9 – з них 4 доньки і 5 синів. Троє із семи дітей від першого шлюбу, а згодом 7 із 13 дітей від другого шлюбу померли в ранньому віці. 4 із 5 синів Й. С. Баха стали згодом відомими композиторами – це Вільгельм Фрідеман Бах (1710—1784), Карл Філіпп Емануель Бах (1714—1788), Йоганн Крістіан Бах (1735—1782) та Йоганн Крістоф Фрідріх (1732—1795). Навряд чи ми знайдемо серед відомих композиторів інших батьків з такою насиченою і драматичною біографію.

Як і більшість німців того часу, Й. С. Бах сповідував лютеранство. Цікаво відзначити, що лютерани від самого початку проводять богослужіння і виконують піснеспіви мовою, рідною парафіянам. Тобто, у випадку німців – німецькою. Такий підхід тривалий час відрізняв протестантські конфесії від католиків (які співали латинською), або московських православних (які співали церковно-слов’янською). Відповідно і більшість хорових творів Й. С. Баха (за винятком Меси) написані саме на німецькі тексти і тому добре зрозумілі пересічним німецьким слухачам.

Звичайно, для більшості українських слухачів, які німецькою вільно не володіють, зміст німецькомовних кантат, якщо вони виконуються мовою оригіналу, лишається важко доступним. Втім, були і приємні винятки, коли музиканти наважувались виконувати Й. С. Баха в українських перекладах. Так, у 2004-му році Страсті за Матвієм виконувались Київським симфонічним оркестром і хором під управлінням Роджера Макмерріна в українському перекладі Тетяни Островської. Це виконання транслював телеканал “Культура”, а унікальний запис можна переглянути на YouTube. Крім того, виконувалися публічно в українських перекладах М. Стріхи “Арія Курця” (“So oft ich meine Tobackspfeife”) та “Кавова кантата” (“Schweigt stille, plaudert nicht”) в рамках творчих проектів Наталії Свириденко. Сподіваємось, на цьому історія українських перекладів Й. С. Баха не закінчиться.

Іменем Й. С. Баха названо чимало об’єктів, серед яких астероїд і… вулиця на околицях Сміли.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.