21 листопада 1830 року в Прилуцькому повіті Полтавської губернії народився Андрій Миколайович Маркович – український етнограф, історик, архівіст, фольклорист, поет, композитор, музикознавець. Він заснував музичне товариство, основним завданням якого було поширення музичної освіти. За його ініціативою створено понад 20 відділень товариства, зокрема в Xapкoвi, Києві, Одесі, та музичні школи при них.

Походив Андрій із дворянського роду Маркевичів (у 1888 році після клопотань прізвище було змінене на Маркович). Батько Микола був видатним джерелознавцем, колекціонером, поетом, він стояв у витоків створення української енциклопедистики. Тож і малий панич отримав хорошу домашню освіту. До того ж, із самого малку він сам тягнувся до знань, величезна бібліотека (понад 12 тисяч рукописів різними мовами, унікальні документи періоду козаччини тощо) зачаровувала Андрія.

Окрім книжок, у маєтку Марковичів був домашній театр, який часто відвідували митці, серед яких Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Віктор Забіла, Лев Жемчужников, композитор Михайло Глінка й Олександр Пушкін.

Коли Андрію виповнилося 16, його відправили до Санкт-Петербурга, щоб він здобував освіту на факультеті правознавства. Але за участь у студентських заколотах був виключений із освітнього закладу. Стараннями батька Маркевича-молодшого поновили у навчанні, і він завершив освіту. Прямо зі студентської лави його забрали юристом до Петербурзької судової палати. Відтоді кар’єра стрімко пішла вгору – обіймав посади від дійсного статського радника до сенатора.

Незабаром одружився. Його обраницею стала Надія Карташевська. У шлюбі народилося четверо синів: Микола, Юрій, Михайло та Дмитро.

Щоліта Андрій разом із дружиною та дітьми приїздив до рідної Турівки. Саме там він познайомився з Тарасом Шевченком. Це знайомство переросло в тісну дружбу. Маркевич, окрім листування, допомагав Кобзареві матеріяльно.

Коли в Андрія Миколайовича з’являлася вільна хвилина від роботи, він поринав у чаруючий світ музики, яку дуже любив. Особливо чудово грав на віолончелі, часто виступав на благодійних концертах разом із Антоном Рубінштейном, Миколою Римським-Корсаковим, Анатолієм Лядовим, Олександром Глазуновим, Мілією Балакірєвою, Модестом Мусоргським.

А ще дуже любив збирати народний український фольклор, здебільшого пісні. 25 пісень було надруковано в 2-му томі Панька Куліша “Записки о Южной Руси” в 1857 році. А за три роки зібрання народних заспівів було укладено в збірку пісень “Народные украинские напевы, положенные на фортепиано”.

Любов до музики спонукала митця не лише укладати й збирати пісні, а й поширювати музичне мистецтво по всій імперії. Разом із Антоном Рубінштейном заснував Петербурзьку консерваторію (нині носить ім’я Миколи Римського-Корсакова). Ініціював створення понад 20 музичних центрів та музичних шкіл. Найбільші з них були в Харкові, Києві, Одесі. А ще Маркович виклопотав щорічну субсидію з казни Київському, Харківському та Тифліському музичним училищам. Завдяки його наполегливості було вирішено питання про визнання за консерваторіями прав вищих навчальних закладів.

Окрім музики, Андрій Маркевич захоплювався й літературою. Особливо творами свого друга Тараса Шевченка. Він домігся, щоби твори славетного Кобзаря були передані з архіву Третього відділу (орган політичного розшуку та слідства в Російській імперії, заснований за Миколи І з метою боротьби проти революційних і опозиційних рухів та організацій, нагляду за слідством у політичних справах, також займався цензурою) до Музею українських старожитностей імені Василя Тарновського. Згодом посприяв повному виданню творів Тараса Григоровича (“Кобзар” за редакцією Василя Доманицького, 1907). До цього видання ввійшли врятовані Маркевичем твори Шевченка.

Невдовзі Маркевич очолив Шевченківське товариство в Петербурзі, яке допомагало знедоленим українцям здобувати освіту в столиці імперії. Окрім того, Андрій Миколайович власноруч вилучив зі справи Кирило-Методіївського братства автографи Тараса Григоровича.

Помер Андрій Маркевич у 77 років, 24 березня 1907-го. Похований на Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram