Ім’я Анатоля (Анатолія) Вовка не дуже відоме в українському суспільстві, хоча цей вчений подвижницькою працею на ниві мовознавства та лексикографії зробив значний внесок у розвиток і поширення українською мови, а отже – у створення незалежної Української державності. Умови, в яких він працював, були непростими, адже мешкати довелося далеко від Батьківщини, за океаном. А проте вчений, налагодивши тісні зв’язки з багатьма колегами, плідно працював над проблемами української термінології в таких науках, як хімія, кібернетика, механіка, фізика, астрономія, екологія тощо.

Анатолій народився 11 березня 1921 року в Ростові-на-Дону в родині вихідців із Галичини, які були переміщені на ці території ще за часів Першої світової війни. Невдовзі сім’я перебралася на Київщину, але там їх спіткало горе – від тифу помер батько хлопчика. Мати з дворічним сином повернулася до Галичини й стала вчителювати по селах. Так минало його дитинство.

У 1939-му Вовк закінчив восьмирічну гімназію в Бродах. Потім вступив до Львівського університету на природничий факультет, студіював хімію. По закінченню вишу у 1944-му виїхав до Німеччини. Там Анатолій працював за фахом:

“Баварське міністерство освіти признало мені, як і іншим випускникам Львівської Політехніки, науковий ступінь Diplom Ingenieur”.

Оскільки в Бродах працювала польська гімназія й українську мову в ній викладали поверхнево, Вовк вивчав її самостійно з допомогою праць професора Івана Огієнка. Особливу увагу він приділяв технічним термінам. Пізніше, перебуваючи в Німеччині, він освоїв терміни “Підручника шофера” за авторством Домбровського (Реґенсбург, 1946).

Підвищував кваліфікацію в Мюнхенській Технічній Вищій школі та в Університеті імені Ґете у Франкфурті-на-Майні. Ці студії перервалися 1947-го у зв’язку з переїздом до Сполучених Штатів.

Перебравшись до США, Анатолій продовжив займатися хімією та проводити досліди в цій галузі. Вчений розповідав:

“Від 1948 р. я є автором численних статтей і дописів на теми природознавства, культури мови, термінології, номенклятури у таких газетах і журналах, як: СВОБОДА, АМЕРИКА, НАШЕ ЖИТТЯ, СЛОВО НА СТОРОЖІ, ВІСТІ УКРАЇНСЬКИХ ІНЖЕНЕРІВ. В ділянці номенклятури хемічних елементів, їхніх груп та сполук я видвигнув ряд нових пропозицій, які мали б цю номенклятуру поліпшити та усучаснити. Вони були надруковані у двох бюлетенях Термінологічної Комісії НТШ та в органі Товариства Українських Іженерів”.

Вовк завжди прагнув популяризувати українську, тому працював над створенням термінології рідною мовою. У 1962-му вже було написано й оприлюднено сім доповідей на ці теми. Зокрема вчений виступав на форумах Національного Товариства імені Шевченка, постійних Конференцій Українських студій тощо.

У 1958-му при НТШ було створено термінологічну комісію, а Вовк став заступником голови комісії. За п’ять років Анатолій отримав членство в товаристві, а в 1966-му став ініціатором заснування Українського Термінологічного Центру (УТЦ), що, згідно зі статутом – автономна гілка НТШ. У 1979 році, був одним із трьох редакторів сторінок культури солов’їної “Мова про мову”, додатку до “Свободи”. Починаючи з 1986 року – член Робочої групи для опрацювання осучасненого правописного словника на базі “Правописного словника” Голоскевича 1930 року.

Однією з фундаментальних праць став “Англо-український словник назв кольорів і кольорознавства” 1986 року, якому науковець присвятив 15 років. Річ у тім, що в англомовних країнах нараховують понад 7,5 тисяч назв кольорів вживаних у побуті, промисловості, торгівлі та в природничих науках. Науковець у своїй роботі кожен колір описав за такими характеристиками: різновидність кольору, тобто який він; ясність чи темнота кольору; інтенсивність кольору і його чистоту (від тьмяних до яскравих). В УРЕ ці терміни перекладають як тональність, світло та насиченість. Важко було добрати українські відповідники до цих ознак, але автор зумів подолати всі перешкоди і, зрештою, видав чималий словник.

“Феномен його [Вовка] полягав в енциклопедичних знаннях української термінології і української мови, яку любив, розвивав і пропагував”, – Марія Ганіткевич доктор фармацевтичних наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”

Більше двох десятиліть Вовк присвятив підготовці “Англо-українського словника вибраних термінів і назв”. Він побачив світ як додаток до часопису “Вісті Українських інженерів” у Нью-Йорку. Праця Ататолія суттєво коригує, доповнює та осучаснює відомий “Англо-український словник” Подвезька та Балли, виданий в Радянському Союзі 1974 року.

Цей словник зібрав найпоширеніші англомовні слова в технічних, інженерних, природничих науках (анатомія, астрономія, ботаніка, зоологія, фізика, хімія). Є в ньому і чимало слів “американською англійською”, що відносяться переважно до сфери побуту. Автор мріяв про можливість публікації в Україні, проте до кінця життя його намір так і не вдалося реалізувати. Проте 1998 року “Англо-український словник вибраної лексики. Природничі науки, техніка, сучасний побут” все ж таки вийшов окремим виданням (Нью-Йорк – Львів) при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка.

Незадовго до своєї смерти Вовк так охарактеризував свою діяльність:

“Своїм новаторством в лексикографії та сміливим і творчим дерзанням в термінології я не придбав собі багато приятелів, бо я мав відвагу стояти за постійні та невтомні новаторські шукання, які не всі люди розуміють однаково. Тому до своїх і людських хиб ставлюсь зі зрозумінням і з толеранцією”.

9 листопада 1992 року Анатолій Вовк трагічно загинув в автомобільній катастрофі. Похований місті Едісон, штат Нью-Джерсі, США.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram