Анатоль Літвак (Anatole Litvak) – відомий американський режисер – народився 21 травня 1902 року в Києві. Його справжнє ім’я Анатолій Михайлович Литвак. Батько був шанованою в місті людиною, працював керівником банку. Ще до буремних революційних подій 1917-1921 років родина переїхала до Петрограда (Санкт-Петербург). Спочатку 13-літній юнак захопився театром, але потім вирішив спробувати себе в геть іншій області – вступив на філософський факультет Імператорського університету.

У 1917 році більшовицький переворот змінив життя багатьох, зокрема, й устрій родини Літваків. Заощадження були або втрачені, або знецінились. Тому хлопцеві довелося піти на свій хліб. До цих негараздів додалася ще й смерть батька. Мати в розпачі не могла дати собі раду – не те що дбати про інших. Тож юнак шукав прихисток деінде, і знайшов. Свої палкі обійми для нього відкрили місцеві повії, які трепетно дбали про непристосованого до такого реального життя хлопця.

Потім Літвак влаштувався в аматорський театр – але не актором, ні, а робітником сцени. Вечорами ж відвідував студії театрального мистецтва Меєргольда, був вільним слухачем на курсах Вахтангова. Невдовзі талановитого хлопця помітили. Спочатку це були ролі в любительських виставах, потім він став помічником режисера. Але йому чогось не вистачало, він хотів більшого. Так у 1922 році Анатолій потрапив у кінематограф.

На студії “Севзапкіно” він працював декоратором, асистентом постановника, а в 1923-му самостійно зрежисував фільм “Тетяна”. За ним пішла сатира на непманів “Серця і долари” (1924), а в наступному році він написав сценарій фільму “Наймолодший піонер”. У тому ж 1925-му Літвака відправили на стажування до Франції, звідки він не повернувся.

Та йому знову довелося повторити вже пройдений шлях: невеликі паризькі театри, декоратор і асистент режисера на кіностудії. Самостійно режисувати постановки йому не давали. Не бачачи для себе перспектив у французькій столиці, подався в Німеччину.

У 1930-му він випустив свою першу звукову картину “Доллі робить кар’єру”. Після успіху “Ніякої нової любові” з відомим співаком Яном Кіпуром Літвака знову запросили до Франції, де він здійснив спільну французько-британську постановку “Кале-Дувр” (шпигунську мелодраму), в 1932-му – “Цей старий шахрай” з Гаррі Бауером, а в наступному році в Англії – “Спільний вагон”.

Справжній успіх та визнання прийшли до Літвака у 1936 році. Після виходу на екрани романтичної драми “Майерлінг” режисер прокинувся знаменитим. За основу фільму обрали реальну романтичну історію трагічного кохання спадкоємця австрійського престолу, кронпринца Рудольфа та звичайної жінки, яких в 1889-му змусили накласти на себе руки. Правдиво відтворена епоха ХІХ століття, неперевершена гра акторів – Голлівуд обожнював такі картини. Невдовзі режисер отримав запрошення в Сполучені Штати.

Дебютувати в США він вирішив адаптацією під американського глядача поставленого ним у Франції фільму “Екіпаж” 1935 року. Це любовна історія часів Першої світової війни. У Голлівуді стрічка отримала назву “Жінка, яку я люблю”. Головну жіночу роль виконала Міріам Гопкінс, яка невдовзі стала дружиною українця.

У 1938 році Анатоль підписав контракт із кіностудією “Ворнер Бразерз”, де зняв 9 фільмів – зокрема, антифашистську “Сповідь нацистського шпигуна”.

Наступними роботами стали: музична комедія “Товариш” (1937), де Літвак дотепно передав життя заможних російських емігрантів в Америці; мелодрама “Все і небо на додачу” (1940) – про кохання французького аристократа до гувернантки, заради якої він пішов на вбивство дружини; фільм “Довга ніч” – римейк відомої стрічки Марселя Карі. Під час Другої світової війни зняв серію документальних фільмів “Чому ми воюємо?”.

У другій половині 1940-х років Літвак захопився дуже модним у той час жанром кіна – психологічним трилером. “Вибачте, ви помилилися номером” (1948) – розповідь про жінку, прикуту до ліжка, яка випадково підслухала в телефоні план власного вбивства, задуманого її чоловіком. Атмосфера наростання жаху й трагічної безвиході, вміло відтворена в картині, отримала численні схвальні відгуки.

Ще однією стрічкою цього жанру стала “Зміїна яма” 1949 року про пацієнток психічної лікарні. Головну роль зіграла знаменита акторка Олівія де Хевіленд (Мелані Вілкс із “Віднесених вітром”). Гільдія режисерів США удостоїла режисера спеціальної премії за цю роботу.

У 1950-1960 роках розпочався період занепаду кар’єри. Відзняті стрічки не приносили успіху, хоча у фільмах грали провідні актори. Зірковий час вже був утрачений. Останньою спробою стала екранізація роману Франсуази Саган “Чи кохаєте ви Брамса?”, яка отримала пальмову гілку в Каннах. Інші фільми пройшли непоміченими.

15 грудня 1974 року у Франції Анатоль Літвак відійшов у засвіти. За свій внесок у розвиток кінематографу Літвак був відзначений зіркою зі своїм іменем на Голлівудській алеї слави.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram